Вже кілька днів не вщухають бої поблизу Авдіївки, де бойовики тримають під постійним обстрілом житлові квартали та позиції ЗСУ.
Є інформація про кількох загиблих та багатьох поранених українських військовослужбовців, однак держава чомусь не звертає уваги на втрати, щобільше – за увесь цей час жодного разу не було оголошено дня жалоби за загиблими героями. Війна зі страшного лиха перетворилася на буденність, і більшість людей намагається її просто не помічати, удавати, що нічого не відбувається.
Тож як можна чогось вимагати від нинішньої влади, якщо сам український народ готовий відсторонитися від проблеми війни, займаючись сьогоденними справами та не звертаючи уваги на те, що кожного дня гинуть наші солдати. Щобільше – навіть у місті Бердичеві є ті, для кого невідомі такі слова, як патріотизм, Україна, свобода та незалежність, вони зневажають свою рідну державу, за яку століттями проливали кров наші пращури, і продовжують віддавати життя наші сучасники.
Кілька років тому, після перемоги революції Гідності та початку агресії Російської Федерації, патріотично налаштовані бердичівляни розмалювали у державні синьо-жовті кольори паркан по вулиці Торговій, навпроти універмагу «Ювілейний» міста Бердичева, прикрасив його надписом «Єдина Україна» та державним гербом на знак єдності та неподільності української держави.
Та навряд чи знали українські патріоти, що їх ініціатива буде ганебно спаплюжена тими, для кого немає такого поняття, як національна свідомість та патріотизм. Річ у тому, що для наших журналістів на цинізм бердичівлян поскаржились працівники універмагу, які постійно бачать з вікон, як деякі мешканці нашого міста навіть вдень справляють свої природні потреби прямо на… український герб, який намальований на паркані. То що це – свідома зрада і відсутність патріотизму стосовно головного державного символу, чи банальна людська невихованість, яка дозволяє не соромлячись нікого, робити свої «мокрі» справи просто посеред вулиці, у самому центрі міста?