Говорячи про Бердичів як про спортивне місто, ми, в першу чергу, повинні розуміти, хто примножує наші спортивні досягнення та здобутки, адже за кожною новою перемогою стоять конкретні люди. Люди, які зробили спорт частиною свого життя, люди, які докладають максимум зусиль, щоб український прапор підіймався на міжнародних змаганнях на честь НАШИХ чемпіонів. Але шлях до спортивного олімпу не такий вже й легкий, особливо, якщо нових зірок легкої атлетики як кошенят беруть за шкірку та викидають на вулицю. Принаймні, за словами Ігоря Лонського, саме так з ними вчинили у 26-й Бердичівській артилерійській бригаді, на базі спорткомплексу якої вони займалися.
Безмежний внесок у розвиток спорту у місті Бердичеві, зробивши з нього столицю легкої атлетики України, зробив у свій час Почесний громадянин міста Бердичева, заслужений тренер УРСР Віктор Лонський, нині справу батька продовжує його син – Ігор Лонський. Зараз його найвідоміші вихованці Владислав Мазур, Дмитро Нікітін, Олександр Баранніков та Віктор Лонський є Майстрами спорту міжнародного класу, призерами та чемпіонами не лише України, але й Європи.
Вже близько двадцяти років Ігор Лонський тренує спортсменів-легкоатлетів на базі спортивного комплексу 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, але, як повідомив нам сам тренер, кілька днів тому командування частини просто викинуло його на вулицю. Ігор Лонський каже, що дрібні конфлікти почалися кілька років тому, коли, на його думку, дехто почав свідомо заважати займатися легкоатлетам, намагаючись зірвати тренування. І ось результат: чемпіонів світу та їх наставника Ігоря Лонського, який став найкращим тренером України у 2017 році, вигнали з приміщення, де вони тренувалися, заборонивши проводити заняття, а увесь спортивний інвентар завезли на зберігання до ДЮСШ. Для самого тренера це стало ударом: у багатьох з його талановитих спортсменів батьки – колишні військові, дехто з них і зараз продовжує нести службу в рядах ЗСУ, він особисто багато років знайомий з командиром бригади Андрієм Маліновським, тож навіть не очікував, що з ними можуть так вчинити.
Начфіз 26-ї Бердичівської артилерійської бригади Руслан Лук’янюк у розмові з журналістами стверджує, що на такі дії у керівництва бригади були свої підстави. За його словами, у частині проходять заходи з бойової підготовки військ ОК «Північ», тому Ігоря Лонського попросили на цей час звільнити спортивний зал, однак той відмовився, і за словами військового, почав «диктувати свої умови». Так як спортивна зала належить не ДЮСШ і не школі стрибків Лонського, а підпорядковується виключно Міністерству Оборони України, і служить для виконання військовими поставлених завдань, було прийнято рішення виселити з спорткомплексу Ігоря Лонського, вихованці якого займалися тут безкоштовно. Руслан Лук’янюк наголошує: командування військової частини завжди йде назустріч усім спортсменам, які виявляють бажання тут тренуватися, та усьому межа. «Є гарна база для легкоатлетів у місті Житомирі, нехай займається там, адже він підпорядковується Житомирській ДЮСШ», – каже начфіз. Причому його, вочевидь, не хвилює, що займаються тут і показують результати саме бердичівляни, а не житомиряни, коростенці чи новоград-волинці.
Прокоментував ситуацію начальник відділу фізичної культури і спорту міста Бердичева Ігор Марченко, який сам стурбований конфліктом між військовою частиною та відомим на всю Україну тренером. На його думку, найбільш дивним є те, що військові не узгодили свої дії з міською владою і не поставили до відома відділ фізичної культури і спорту. Сам Ігор Марченко дізнався про конфлікт вже тоді, коли машина зі спортивним інвентарем Ігоря Лонського виїхала з КПП військової частини. Причому спочатку частину інвентарю хотіли залишити просто неба під ДЮСШ ім. Лонського. Він вважає, що це питання можна було вирішити іншим шляхом, дійшовши до певного компромісу, а не пороти гарячку, створюючи прецедент.
Натомість начальник відділу фізичної культури і спорту міста Бердичева повідомив журналістам, що за його інформацією, конфлікт ніби врегульовано, і все спортивне обладнання вже в понеділок повернеться у спорткомплекс військової частини, щоб наші легкоатлети могли продовжити тренування. Та цю думку чомусь зовсім не розділяє начфіз артбригади, який заявив нам, що Ігор Лонський у них тренуватися не буде: хіба що знову звернеться з офіційним листом до командира частини, щоб той дозволив продовжити тренування на базі спорткомплексу.
За словами самого тренера, саме спорткомплекс військової частини ідеально підходить для тренування стрибунів, так як має достатньо місця для розбігу і потрібну висоту. Попереду – чергові серйозні легкоатлетичні змагання, тож чи матимуть змогу бердичівські спортсмени брати у них участь, поки що невідомо. У чиїх руках знаходиться зараз майбутнє Бердичева як столиці легкої атлетики, і як вирішить це питання міська влада, щоб забезпечити нашим спортсменам можливість для тренування – поки що невідомо. В Україні зараз офіційні вихідні, тож, вважаємо, що рух по цій справі розпочнеться не раніше понеділка. Так що питання поки що відкрите…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
а при чому тут міська влада? спорткомплекс власність міністерства оборони, знаходиться на території військової частини….тут можна і по іншому поставити запитання – на протязі 20-ти років на території об’єкту МО перебували цивільні особи! на яких підставах? був заключений договір? як проводилася оплата за послуги?….на протязі 20-ти років у військовослужбовців був фактично відібраний один (самий великий) зал спорткомплексу. на протязі 20-ти років військовослужбовці мали підлаштовуватись під тренера який не тренував тих самих військовослужбовців (при всій повазі до вихованих чемпіонів!). на протязі 20-ти років військовослужбовці не могли проводити змагання, тренування в тому залі спорткомплексу, а якщо і проводили то з такими емоціями почесного тренера, що складалося враження що то він є хазяїном залу! і нарешті, на протязі 20-ти років міська влада не робила НІЧОГО для гідного облаштовування тренера та його вихованців у місті Бердичеві, який вони гідно представляють на міжнародних аренах!!! а порівнювати підготовку військовослужбовців, які мають захищати нашу країну та підготовку спортсменів для змагань не треба – категорії які не піддаються порівнянню, під час війни тим паче!
Очень интересная позиция!)
Почему же тренер смог в одном зале воспитать плеяду спортсменов, которых ценят и уважают во всем мире, а вот военные не могут в одном зале готовится?! Тем более, тренировки проходят всего 4 часа в день! И Вы, уважаемый, определитесь все-таки городская власть виновата в этом или нет, а после уже вещайте
Тем более, некоторые из подопечных тренера служат в Национальной гвардии Украины!
Там военных днём с огнём не увидишь. Если только в приказном порядке. И дети военных там занимаются. Это нормально.
Катя,
1) ви уважніше читайте статтю – там якраз написано хто не захотів звільнити зал на декілька днів для змагань ОК Північ
2) саме так, міська влада винна що почесний тренер з плеядою спортсменів, яких цінують та поважають у всьому світі на протязі 20 років не мав гідного приміщення в м.Бердичів, а чомусь займався на території військового об’єкту
3) ну якщо він готував національних гвардійців то напевно логічно щоб і приміщення надавала національна гвардія! )
П.С. про що мова, шановні? об’єкт міністерства оборони – військові нікому нічого не винні і виправдовуватися ні перед ким не зобов’язані !
это конечно смешно, видимо Вы человек приближённый к воинской части, а не к спорту и жителям города Бердичева!
Приказали освободить зал, ок!
1. Вы видели размеры прыжковой ямы и количество резины?!
2. Куда ее можно вывезти и спрятать в городе?!
Если бы приказ поступил адекватно с альтернативой, то его бы приняли, но разговор же был другой
Этот человек, не только тренер! Он этот спортзал реставрировал и создал, я это знаю, потому что меня в детстве водили туда на экскурсию и все рассказывали, но сейчас же все об этом молчат) В своё время он тренировал и военнослужащих, будучи начфизом там, что тоже не стоит забывать и успехи были так же не малы! Хорошего вечера!)
трохи втомлює ця писанина, але ….я не прибліжьоний к воінской часті – я військовослужбовець саме тієї військової частини яка з 2014 року захищає нашу країну від російської мерзоти…..вата жжот!…ось і все що залишилось сказати!
И на будущее, если Вы партриот своей страны, Украины, то нужно быть патриотом во всех сферах, а не выборочно. Патриотизм, это нечто другое. А военных, которые защищают нашу страну я уважаю так же, как и спортсменов, которые так же защищают нашу страну на международных аренах!
Хочу побачити реакцію тьоті Каті) коли на її кухні сусід недозволить переставити меблі.