От редактора. Еще одно письмо пришло к нам на конкурс, который мы приурочили ко Дню влюбленных. Оно нас тронуло до глубины души, поэтому мы решили его опубликовать на нашем сайте. И пусть оно согреет сердце нашему воину, который сейчас находится на войне и защищает наш с вами спокойный сон. А мы напоминаем нашим читателям, что конкурс признаний в любви продолжается, а его итоги будут подведены уже в эту пятницу. Победителей ждут призы. Так что, дерзайте, дорогие наши влюбленные!
Уже майже два роки ми живемо від зустрічі до зустрічі…Хочеться зупинити той час коли ти поруч,обійняти тебе крепко-крепко,і більше не відпускати,але,нажаль,не все залежить від наших бажань…Після довгоочікуваної зустрічі,від якої завмерає серце,настає знову час розлуки…
Так важко коли кохана людина знаходиться далеко,а тим паче коли він на війні.Коли кожної секундочки чекаєш дзвіночка,щоб хоч почути голос і знати,що живий…Коли засинаєш з молитвою про нього…Коли сідаєш за стіл,і одразу з’являються думки,а чи їв коханий щось сьогодні…Ось тоді і розумію,на скільки сильно КОХАЮ!!!!
Не дарма кажуть,що відстань це чудова перевірка для почуттів…Ця відстань дала зрозуміти,що я не можу без тебе жити,що ти і наша донечка це найважливіше в моєму житті…мені дуже тебе не вистачає… Я мрію про той час коли ти вже повернешся додому і будеш завжди поруч з нами…Нажаль черговий День Закоханих ми зустрічаємо не разом,але думками я завжди з тобою…Я тебе безмежно КОХАЮ!!!!Ти потрібен мені!!!Я чекатиму тебе скільки буде потрібно!!!Бережи себе і повертайся скоріше додому!!!!Цілую,мій котику…Навіки твоя!!!!
Я надiюсь,що мiй КОХАНИЙ зрозумiэ,що це для нього)))А для iнших скажу,що це для Палажевича Олександра – мого героя!!!!!!