Щороку у місті Бердичеві громадськість збирається біля Меморіалу загиблим воїнам-афганцям, щоб хвилиною мовчання вшанувати пам’ять тих, кому довелося загинути на чужій землі, в чужій країні, на чужій для нього війні. Скільки їх – ще зовсім молодих юнаків, яких могутня імперія покликала захищати її інтереси зі зброєю у руках у запеклій та жорстокій Афганській війні, яка тривала майже десять років (1979-1989 роки) та забрала життя 15 000 радянських солдат, майже 4 000 з яких були українськими солдатами та офіцерами. Місто Бердичів втратило у цій війні двадцять вісім своїх синів, які загинули, мужньо і до кінця виконавши свій військовий обов’язок.
Пам’ять тих, хто загинув в Афганістані, увіковічено на Меморіалі загиблим воїнам-афганцям, біля якого 15 лютого і відбувся траурний мітинг-реквієм за участю бердичівських афганців, воїнів-інтернаціоналістів, депутатів Бердичівської міської ради та громадськості міста. Під час проведення заходу слово взяли заступник міського голови Валентина Адаменко, голова Спілки воїнів Афганістану Вагіф Мамедов, голова міської організації ветеранів України Сергій Желєзняк, заступник командира 26-ї артилерійської бригади Олександр Крсек, голова спілки воїнів-інтернаціоналістів «Бойове братство» Микола Вахніцький та інші учасники зібрання.
Дивлячись на світлини молодих облич тих, хто загинув майже тридцять років тому, якось не хочеться вірити, що зараз їх долю повторюють молоді нащадки, яким знову довелося взяти до рук зброю, але вже на своїй власній землі, яка стала об’єктом нападу хитрого і підступного ворога. Чи думали колись ветерани Афганістану про те, що прийде такий час, коли їм знову доведеться згадати ті навики, яким їх навчила афганська війна та піднятися за покликом своєї держави. Щоправда тепер проти тих, з ким раніше воювали на одному боці, з ким разом оплакували загиблих товаришів та кому прикривали спини.
Слід зазначити, що і під час подій на Майдані, і зараз на Сході України воїни-афганці не стоять осторонь – багато хто з них знаходиться зараз там, в зоні проведення Антитерористичної операції, і передає свій бойовий досвід молодому поколінню. Афганці були в числі перших, хто пішов на фронт у якості добровольців, вкотре підтвердивши, що їх бойове братство сильне духом, і готове у будь-який момент повторити ті героїчні, надлюдські подвиги, які прославили українських вояків у часи Афганської війни.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′]
[ad id=’11152′]
