20 років болю: жінка з багатодітної сім’ї подала заяву до поліції проти братів-військових через зґвалтування та загибель сестри
У Бердичіувському районі розгортається резонансна історія, яка тривала десятиліттями. 31-річна жінка з багатодітної родини нарешті вирішила розірвати коло страху і звернулася до правоохоронців. Йдеться про систематичне сексуальне насильство та жорстоке поводження в сім’ї, яке, за її словами, призвело до трагічної загибелі молодшої сестри ще у 2004 році. Про це повідомляє портал KP.ua
Події розгорталися переважно в Бердичеві та пізніше в селі Старий Солотвін. Сім’я, де виховувалося 12 дітей, отримувала державну підтримку, але за фасадом благополуччя ховалися жахливі факти домашнього насильства.
Хронологія страшних подій: від тортур до загибелі дитини
Насильство стосовно дівчаток почалося ще в малолітньому віці. Надія Вікарій зазнавала зґвалтувань протягом п’яти років. Її молодша сестра Дарія (Даша) потерпала приблизно рік, після чого загинула. Тіло дівчинки було таємно поховане біля звалища в Бердичеві. Мати протягом чотирьох років приховувала смерть дитини, продовжуючи отримувати допомогу на неї та пред’являючи документи, ніби Даша жива.
Лише у вересні 2008 року завдяки пильності сільського голови Володимира Дмитренка факт зникнення дитини виявився. Кримінальне провадження щодо смерті Дарії Вікарій тоді закрили через неможливість точно встановити причину загибелі за кістковими рештками.
Ключові факти справи в таблиці:
| Аспект | Деталі |
|---|---|
| Кількість дітей у сім’ї | 12 |
| Жертви насильства | Надія Вікарій (31 рік), Дарія Вікарій (загинула у 2004) |
| Підозрювані | Два рідні брати – військовослужбовці |
| Період зґвалтувань | Близько 5 років для Надії, 1 рік для Даші |
| Місце поховання | Біля звалища в Бердичеві (2004 рік) |
| Рік виявлення | 2008 |
| Стаття КК України | ч. 4 ст. 152 (ґвалтування особи, яка не досягла 14 років, групою осіб) |
Які тортури описує жертва
За словами Надії, крім сексуального насильства, мати активно застосовувала фізичні покарання. Дівчаток змушували годинами тримати важку лавку на витягнутих руках, а при опусканні били дерев’яною палкою між ніг. Надію прив’язували до батареї, змушували вживати зіпсовану їжу та регулярно били. Такі методи, на думку фахівців, завдали непоправної шкоди психічному та фізичному здоров’ю жертв.
Адвокат Валентина Защук, яка коментує подібні випадки, зазначає: «Наслідки сексуального та фізичного насильства в дитинстві впливають на все подальше життя. Жертви часто відчувають глибокий сором, страх і првину. Строки давності для злочинів проти статевої свободи неповнолітніх починають рахуватися лише з моменту досягнення повноліття, тому навіть через багато років справа може бути розслідувана».
Чому жінка вирішила говорити саме зараз
31 березня 2025 року (за даними публікацій) Надія Вікарій подала офіційну заяву до Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Відомості внесено до ЄРДР за ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України. Саме вона пояснює свій крок так: «Я довго йшла до цього рішення. Воно було найважчим у моєму житті… Я вирішила подати офіційну заяву в поліцію і винести цю історію публічно, тому що в Україні довгий час відбувається масове зґвалтування неповнолітніх дівчат та хлопців близькими родичами. І діти не знають, що з цим робити, і бояться розповідати».
Поліція розпочала перевірку, встановлює обставини, опитує можливих свідків. Брати наразі проходять як підозрювані у тяжкому злочині.
Важливість теми захисту дітей від сімейного насильства
Ця історія вкотре привертає увагу до проблеми домашнього насильства в багатодітних родинах, зокрема коли один або кілька членів сім’ї є військовослужбовцями. Експерти наголошують на необхідності посилення психологічної допомоги жертвам, запровадження ефективних механізмів раннього виявлення та скасування «мовчання» через страх.
На сьогодні досудове розслідування триває. Суспільство очікує об’єктивного та всебічного розгляду справи, щоб жертви подібних злочинів надалі не залишалися наодинці зі своєю травмою.
Якщо ви або ваші близькі стали жертвами домашнього чи сексуального насильства — не мовчіть. Звертайтеся до поліції, гарячих ліній або центрів соціально-психологічної допомоги. Ваш голос може врятувати чиєсь життя.
