Відомо, що у зв’язку з подіями в Україні президент Петро Порошенко скасував відзначення 23-го лютого, відомого для нас усіх як День захисника Вітчизни.
Тепер день Захисника України будуть святкувати на українській землі 14-го жовтня, у День Українського козацтва. Крім того, 14 жовтня святкується як день УПА, бо вважається, що Українську повстанську армію було створено на Покрову у 1942 році.
І це безсумнівно правильно, оскільки у нас своя країна, своя історія, свої звичаї та традиції. І зараз, коли українські військові творять нову історію збройних сил та України в цілому, відзначати 23 лютого – неправильно і підло.
Мабуть, більшість свідомих українців з цим погодяться.
Наша країна довго виборює свою незалежність. І проблема створення власних Збройних Сил, які будуються на багатовікових військових традиціях, завжди мала винятково важливе значення. Про це свідчать славні та трагічні сторінки історії українського війська. Історія нашої країни, це у значній мірі – історія воєн та війська. Із зброєю в руках починали ми своє історичне минуле, тоді коли вперше збудували свою державу над Дніпром та зазначували свої кордони. Зі зброєю в руках ми і зараз продовжуємо будувати своє майбутнє, воюючи з народом, чия історія нам дуже близька, оскільки так склалося, що ми були нерозривно пов’язані впродовж багатьох століть.
Але, чомусь, виникають сумніви щодо одностайного рішення усіх українців змінити день відзначення Дня Захисника України.
Більш, ніж впевнена, що багато людей навіть у Бердичеві продовжуватимуть відзначати 23-є лютого, не з якихось переконань, а просто тому, що з цим днем у багатьох пов’язано значно більше, ніж можна уявити. Проте в нашому суспільстві немає «середини». Та й навіть саме життя часто не має її. І навіть, якщо у людини патріотичні переконання, вона любить свою країну, готова за неї померти, і щоденно займається волонтерською роботою, але служила у Радянському Союзі, то вона має своєрідне клеймо, від якого не позбутися.
НЕ можна чіплятися за цифри. Життя не тільки чорне і біле, у ньому багато відтінків. Тому, просто не осуджуйте інших, якщо не знаєте про них нічого. Важливе не те, якого числа ти згадаєш усіх, хто віддав своє життя за мирне небо і тих, хто зараз з зброєю його виборює. Головне – пам’ятати про це все щиро, а не на показ і з пафосом.
Слава ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
Олена СОНЯЧНА
