Добрий день, шановний редакторе газети «Бердичів Діловий»
Звертається до Вас жителька міста Бердичева Переварова Валентина Петрівна, інвалід ІІ групи. Я проживаю по вулиці Вишнева, 12 кв. 2 і в мене виникли великі проблеми з сусідкою Грицюк З.А. щодо земельної ділянки (двір). У будинку по вулиці Вишнева, 12 проживає троє хазяїв, в тому числі Грицюк З.А., яка в 1975 році самовільно добудувала собі веранду розміром 3х5м, тим самим перекрила собі під’їзд до своєї половини будинку. Потім у 2008 році, без згоди співвласників будинку, приватизувала свою земельну ділянку, яка складає 11 соток.
Поблизу будинку №12 розташований будинок №10, який було збудовано у 1960 році без плану. А план було зроблено у 2000-х роках. У плані земельної ділянки були явно виражені зміни, в яких було вказано, що мій двір уже не двір, а дорога. Якої там в принципі не може бути. На таких план згоду дав начальник земельного відділу Ковальський. Документи зовсім не відповідають тим, які маю я і ще одна співвласниця будинку №12 Машкара Т.В. З якою ми у 2010 році подали заяви на приватизацію своїх земельних ділянок. Але нам було відмовлено на тій основі, що у мене не двір, а дорога, яка проходить у 1 метрі від моїх вікон.
До речі, ми зверталися до платних організацій, щоб приватизувати свої ділянки. Працівники дзвонили Ковальському дізнатися подробиці справи, він зразу говорив, щоб не продвигати справу далі, а заморозити. Зараз наші документи знаходяться в геоземі, лежать мертвим грузом, бо з міськвиконкому дали вказівку також заморозити справу до кращих часів.
А вони тим часом роблять документи на дорогу на тій основі, що моя земля не приватизована. Виходить замкнуте коло. Але я маю всі належні документи, які свідчать про те, що мій чоловік отримав у 1979 році спадок від своєї рідної бабусі. В який входить 1\4 будинку по вулиці Вишневій 12, кв. 2, а також 1251кв.м. землі, біля будинку, 2 сараї.
Тепер виявилося, що я не маю ні одного сантиметра землі по тим документам, які якимось чином має Грицюк З.А., вони були зроблені у 2010 році. А мої справжні документи, такі самі має також співвласник Машкара Т.В., були зроблені в 1988 році. Тепер вони чомусь не дійсні, і для чиновників це зовсім не є документами.
У 2011 році вияснилося, що не тільки мій двір іде під дорогу, а також земельна ділянка будинку №8, яка межує з будинком №12. У 2011 році Грицюк З.А. подає до суду на Переварова П.І., який є власником будинку №8. Ніби то він зайняв загальний двір будинку №12, і загородив під’їзд до її частини будинку парканом і воротами, які належать мені, Переваровій Валентині Петрівні.
У Переварова П.І. є всі належні документи на будівництво будинку, гаража, сарая. Будинок було збудовано ще у 1962 році. Так як Грицюк З.А. не має права користуватися моєю ділянкою землі, тому що вона свою приватизувала. Вона вирішила на суді не вказувати, що крім неї у будинку №12 проживають ще два господарі. Тим самим ввівши суд в оману.
Вже було безліч судових засідань, на яких неозброєним оком видно, що Грицюк допомагають працівники міськвиконкому. Надають їй адвоката, який навіть уявлення не має, що тут відбувається. Він тупо виконує накази мера Мазура В.К. і начальника земельного відділу Ковальського. Коли адвокат Рись В.Г., який представляв в суді Переварова П.І. доказав, що ворота встановив не Петро Іванович, а його син Юрій Петрович (мій чоловік), який проживає у 1\4 частині будинку №12 кв. 2. Тоді за одне засідання було відібрано у мене мою земельну ділянку 1\4, за яку я справно сплачую податок у податкову інспекцію, за 8 соток. Квитанції я всі маю.
Міськвиконком дав вказівку будь-яким способом анулювати акт приватизації земельної ділянки Переварова П.І. і зробити підробні документи, які б свідчили про те, що на моєму дворі проходить дорога. Ніхто навіть не вникає в те, що коли машина під’їде під будинок №12, діла вона нікуди не поїде, їй там немає місця розвернутися, тому що далі вже іде земельна ділянка будинку №8.
Під’їзд до будинку №12 кв. 3 (Грицюк) та будинку №10 перекрито. Так як у 1975 році Грицюк добудувала на проїзній частині веранду. А я у 1987 році добудувала собі кухню, на підставі дозволу з міськвиконкому.
На ці всі справи чиновники не звертають уваги: наказ зверху, є наказ зверху. Любим чином зробити одним добре, а другим – як доля складеться. У земельному кодексі чорним по білому написано, що кожен власник будинку має право на земельну ділянку 3 сотки. А у моєму випадку виходить, що Грицюк З.А. має володіти 11 сотками землі, а я нічим, тому що гроші роблять все.
Також я неодноразово зверталася до Мазура В.К. з проханням допомогти вирішити цю важку проблему. На це у відповідь я завжди чула: «Ви повинні змиритися, мусите терпіти, вам не повезло». Коли говорили йому, що можна зробити дорогу через земельну ділянку Грицюк З.А., у відповідь почули: «Там же люди живуть». А нас тут за людей не мають.
Прошу допомогти, бо коли зроблять у мене під вікнами дорогу, то це будуть хазяї тих будинків їздити через мій двір, а тут і так не має де повернутися, я не маю змоги збудувати для своєї сім’ї навіть туалет, або вигрібну яму. Крім цього, за мною проживає маленьку внучка, які навіть не буде де погуляти.. Коли вийде з хати – зразу ж дорога.
Ви – остання інстанція, на яку я сподіваюсь. Додаю всі належні документи, які я маю.
Переварова В.П.
