22 серпня 2014 року у районі проведення антитерористичної операції унаслідок танкового обстрілу взводного опорного пункту та відбиття танкової атаки на рубежі поблизу с. Червоний Яр Луганської області загинули воїни 12 омпб, що був і є у складі 26 абр.
“Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період: командир відділення роти охорони молодший сержант Войтенко Олег Андрійович та стрілець роти охорони рядовий Боровик Дмитро Олексійович”, – йдеться у повідомлені.
Олега товариші по службі згадують як позитивного, добродушного, відданого своїй справі чоловіка, патріота і чесного захисника Батьківщини. Ніколи нічого і ні для кого не шкодував. Умів співчувати, у будь-яких ситуаціях міг підтримати й допомогти. Віддав своє життя, отримавши множинні вогнепальні поранення тіла. За лічені години його серце зупинилося. У вічній печалі залишилася дружина воїна – вдова Тетяна Миколаївна.
Відійшовши у вічність, залишив по собі багато світлих спогадів і Дмитро. Його щира усмішка вовік жеврітиме у пам’яті тих, хто його знав. Вогнепальне осколкове поранення черевної порожнини стало для рядового смертельним. Залишився сам на сам з вічною печаллю батько воїна – Олексій Іванович.
У день загибелі військовослужбовці 26 абр, як і належить, вшанували світлу пам’ять полеглих хвилиною мовчання. Живі квіти до пам’ятника полеглим воїнам АТО поклав побратим загиблих, військовослужбовець 12 омпб.
Щирим співчуттям і болем відсвічували очі кожного військового, який цього дня стояв на плацу частини. Адже усі усвідомлюють: Герої віддають свої життя заради майбутнього усього українського народу.
«Так сталося, що Україна втратила своїх синів, батьки – дітей, дружини чоловіків. І цей день, ці прізвища повинні бути в нашій пам’яті, в наших серцях», – сказав своє слово командир частини полковник Маліновський А. В.
Ми досі вільні на своїй землі, бо хтось заради нас пожертвував собою. І цього не забути ніколи. Дякуємо Героям за їх вимушені, але безстрашні подвиги. Вічна їм пам’ять.
