«Невідомо достеменно, що було створено першим: фортепіано для Шопена, чи Шопен для фортепіано. Мабуть, вони були створені один для одного…», – саме ці слова найкраще характеризують музику Фредеріка Шопена, яка існує для душі та спокою.
Пам’ятаю, як вперше познайомилася з цим польським композитором.
Це була музична школа. Почувши тоді мелодії, я вже не змогла їх розлюбити.
До музики цього генія звертаються часто, слухають його, коли добре, а коли погано – ще більше слухають.
Навіть у його зовнішності є щось таке ангельське, витончене, неприступне і крихке. Напевно, всі генії такі неземні. Зовнішність Шопена відповідає його музиці повністю.
39 років життя, а скільки всього написано. І все тільки для фортепіано.
Душа музики, поет фортепіано – так говорили про його творчість.
У цьому році виповнилося 205 років із дня його народження (22.02.1810 або 01.03.1810 старий та новий стиль).
Для міста Бердичева Фредерік Шопен – постать «своя», так би мовити, адже саме тут маестро розпочинав свою музичну кар’єру.
В двадцятих роках 19 століття польський композитор мешкав в замку Антона Радзивіла. У той час молодий музикант навчався у відомого майстра гри на клавішних інструментах, чеха Живного.
На Шопена звернув увагу А. Радзивіл і надав йому кошти для здобуття вищої освіти. Живучи в Бердичеві, Ф. Шопен керував роботами із реставрації органа.
У бердичівській бібліотеці сьогодні влаштували вечір «музикотерапії» за чашечкою смачного чаю. Слухали мелодії Фредеріка Шопена, читали вірші про нього, та його цитати.
Досконала музика, як і присутність коханої людини, призводять серце в однаковий стан – найяскравіше щастя, можливе на землі.
Тому слухайте гарну музику, влаштовуйте собі час від часу музичну «терапію», будьте щасливими, кохайте. Бо як можна писати про любов, не відчуваючи її? Не можна…
Писати музику не так вже важко, важче за все – закреслювати зайві ноти. Нехай зайвого буде у кожного в житті небагато.
Олена СОНЯЧНА
