12 випадків для скасування РРО
Відповідно до п. 1 глави 4 розд. II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417 (далі – Порядок), реєстрація реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) діє до дати скасування реєстрації РРО, яке відбувається у випадках, якщо:
1) суб’єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою № 4-РРО;
2) вичерпано строк служби РРО, визначений у паспорті (формулярі) РРО;
3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО;
4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО;
5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО;
6) установчі документи суб’єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними;
7) наявне судове рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання – банкрута;
8) наявне судове рішення щодо припинення суб’єкта господарювання, що не пов’язане з банкрутством;
9) суб’єкт господарювання – фізична особа – підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
10) в органах фіскальної служби наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання;
11) викрадено РРО;
12) змінено власника РРО.
Рішення про скасування реєстрації РРО оформляється за формою № 5-РРО (додаток 5).
Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у п.п. 4 – 10 п. 1 глави 4 розд. II Порядку, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб’єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними (п. 5 глави 4 розд. II Порядку).
Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених п.п. 2 та 3 п. 1 глави 4 розд. II Порядку, попереджає суб’єкта господарювання за місяць до настання строку про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.
Експорт товарів у Крим
Вивезення товарів з території України на територію ВЕЗ “Крим” прирівнюється до вивезення товарів за межі митної території України та вважається експортом (підпункт 5 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636).
Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПКУ) операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Таким чином, до операцій з вивезення товарів на територію ВЕЗ “Крим” з іншої території України застосовується нульова ставка ПДВ.
При цьому обов’язковою умовою застосування нульової ставки податку є наявність у митній декларації відповідної відмітки митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) на територію ВЕЗ “Крим”, про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ “Крим” та іншою територією України.
Платники податку, що здійснюють вивезення товарів з іншої території України на територію ВЕЗ “Крим”, відображають такі операції у податковій декларації з податку на додану вартість у порядку, передбаченому для інших експортних операцій (у рядку 2.1 розділу I “Податковий зобов’язання”). У разі визначення від’ємного значення за результатами звітного періоду таке від’ємне значення враховується при визначенні сум бюджетного відшкодування у загальновстановленому порядку.
На відновлення втрачених документів – 90 днів
При втраті, пошкодженні або достроковому знищенні первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Податковим кодексом України для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Крім того, платнику необхідно відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Бердичівська ОДПІ нагадує: для цілей оподаткування платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі зазначених документів. Формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, – не допускається.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити зберігання документів (вказаних в абзаці першому), а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Відповідна норма передбачена ст. 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Новорічні подарунки – без ПДВ
У період з 15 листопада поточного року до 15 січня наступного року звільняються від оподаткування ПДВ операції з продажу виробничими і торговими підприємствами дитячих святкових подарунків, а також квитків на новорічно-різдвяні заходи для дітей, які закуповуються не лише за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а й за рахунок коштів профспілкових комітетів підприємств та організацій, інших неприбуткових організацій.
Бердичівська ОДПІ нагадує, що ця пільга встановлена Законом України «Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків» від 30.11.2000 р. № 2117-III.
Обсяг 300 тис. грн – не завжди реєстрація платником ПДВ
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регламентується розд. XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, поділяються на шість груп платників єдиного податку (далі – платники ЄП). Для платників ЄП першої і другої груп встановлюються фіксовані ставки (від розміру мінімальної заробітної плати), а для третьої – шостої груп – відсоткові ставки (від доходу та залежно від сплати ПДВ). Ставки єдиного податку, що не передбачають сплати ПДВ, встановлені для третьої і четвертої груп у розмірі 5 відсотків, а для п’ятої і шостої груп – у розмірі 7 відсотків.
Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує встановлену ст. 181 розд. V ПКУ суму (без урахування ПДВ) 300 тис. грн, така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником ЄП.
Під визначення поняття «особа» підпадають юридичні особи та фізичні особи – підприємці, крім платників єдиного податку. Із числа платників єдиного податку під таке визначення підпадає юридична або фізична особа – підприємець, яка:
– або є платником ЄП за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;
– або є платником ЄП за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.
Враховуючи викладене, платники ЄП за ставкою, що не передбачає сплати ПДВ, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ у разі перевищення граничної суми обсягів оподатковуваних операцій протягом останніх 12 календарних місяців, встановленої ст. 181 ПКУ. Не зареєстровані платниками ПДВ платники ЄП першої – четвертої групи, які перевищили у календарному кварталі обсяг доходу, визначений для відповідної групи платників єдиного податку, можуть перейти на застосування ставки, що встановлена для інших груп і передбачає сплату ПДВ, шляхом реєстрації платником ПДВ.
ПДФО: яка довідка дозволить не сплачувати податок?
Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками 15 чи 17 відсотків. Це передбачено пп. 170.11.1 та пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно із п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Таким чином, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених цих податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Інформаційно-комунікаційний сектор Бердичівської ОДПІ