Сесія депутатів Бердичівської міської ради, що відбулась сьомого липня, стала важливою подією у становленні місцевого самоврядування нашого міста. Завдячуючи недолугим політичним іграм опонентів міського голови Сергія Орлюка у міській раді утворилась ситуативна депутатська більшість, яка має реальні шанси перерости у ефективний інструмент народовладдя без популізму та піару.
Все сесійне засідання ми умовно поділимо на три частини, бо кожна з частин мала свої наслідки на подальший розвиток подій.
Протестанти
Ні для кого не секрет, що бізнес це у якомусь сенсі… релігія. Бізнесмени з початку своєї діяльності розуміють і вірять у те, що за свою долю треба боротися з усіма – від контролюючих та перевіряючих органів до чиновників. І вирити тільки в себе. Бо тільки так можливо вижити та розвивати свій бізнес. Тому коли група бізнесменів-протестувальників біля будівлі міськвиконкому вимагала від міського голови не підвищувати єдиний податок для другої групи платників єдиного податку з 600 до 1200 гривень (з 10 до 20% від мінімальної заробітної плати), це було зрозумілим та очікуваним для багатьох дійством.
Більш того, сам міський голова у спілкуванні з депутатами міської ради не раз казав, що адекватним рішення буде підняття податку до 15%, але на сесію повинна була бути винесена пропозиція у 20%. І головна причина такого підходу у тому, що коли міський голова зустрічається з посадовими особами міністерств, аби отримати держані кошти на інфраструктурні проекти Бердичева, його питають: чому місто маючи резерв у 7,5 млн (саме на стільки би збільшився місцевий бюджет у разі підняття єдиного податку для 2 групи до 20% – авт.), не робить нічого, аби їх отримати? По логіці високопосадовців, якщо місто не хоче збільшувати свій бюджет за рахунок податків, значить йому не потрібні фінансові субвенції з державного бюджету.
Саме тому економісти та фінансисти виконкому запропонували підняти єдиний податок для другої групи до 20%, з 600 до 1200 грн у місяць.
Рятівники не сплять
Далі почалася політика. Як відомо сьогодні у міській раді Бердичева знаходяться ще два кандидати на крісло міського голови Бердичева, які не виграли у Сергія Орлюка під час виборів. Це секретар міської ради Богдан Коляда та депутат Ігор Романський. Саме ці дві людини та їх команди з депутатських фракцій «Слуга народу» та «Українська платформа Гройсмана» використали невдоволення підприємців підняттям податку для свого піару «великих рятівників підприємців від злочинної влади» та розпочали емоційне обговорення питання.
У результаті обговорень навіть ті, що сумнівалися у доцільності підняття податку побачили справжню мотивацію «захисників» та підтримали міського голову у прийняті непопулярного, але потрібного місту, рішення – 19 депутатів, з необхідних для прийняття рішення 20, проголосували за ставку єдиного податку у 20%. І якби не політична зрада двох членів команди партії «Пропозиція» при голосуванні, рішення було б прийнято.
Наступне голосування депутатів з питання залишити податок на тому рівні, що і був раніше – рішення не прийнято. А ось за підняття податку до ставки у 15% підтримала більшість депутатів.
Таким чином у наступному році місцевий бюджет буде збільшено на 3,75 млн. гривень, а міський голова Бердичева тепер має можливість активно залучати кошти державного бюджету до вирішення проблем міста.
Тож у результаті усі отримали гарний досвід: підприємці отримали компромісне рішення, завдячуючи своєї активності, депутати побачили, хто дбає за громаду, а хто за особистий піар, а міський голова зрозумів, що скажених псів у політиці треба «відстрілювати», а не слухати раз за разом: ну це ж політика, а так я вас дууууже поважаю.
Питання про податок розглядали дві години, але воно того коштувало. Крім того, саме формат політичної боротьби та поведінка деяких депутатів під час обговорення питання мали великий влив на подальші події на сесійному засіданні. Бо є час розкидати каміння, і є час їх збирати. Вчора з «камінням» все відбулось дуже швидко.
Читайте продовження у матеріалі «Бердичівський картковий будинок: частина друга, почесна»
Юлія ЯРОШ
