Бердичів у сльозах згадав Миколу Яцюка. У Бердичівській художній школі зібралися десятки людей, щоб вшанувати пам’ять Миколи Яцюка – легендарного художника, педагога, засновника й багаторічного директора школи, Почесного громадянина Бердичева. Ця зустріч стала не просто спогадом, а справжньою сповіддю про людину, яка писала не лише фарбами, а душею, виховала покоління митців і залишила незгасимий слід у серцях тисяч бердичівлян. Його життя було полотном, сповненим світла, любові й самовідданості, а його втрата – болем, що назавжди оселився в громаді.
Людина, яка творила серцем
«Доброзичливий, приязний, уважний, наполегливий, творчий» – такими словами згадували Миколу Яцюка учасники зустрічі. Кожна його картина була не просто твором мистецтва, а сповіддю, що промовляла без слів. Через його полотна бердичівляни бачили світ очима митця – його настрій, переживання, любов до природи й людей. «У його творах відчувається душа, – ділилися виступаючі. – Вони ніби дихають, розповідають про те, чим жив Майстер».
Микола Яцюк не лише творив, а й навчав інших бачити красу. Як педагог, він виховав цілі покоління художників, які нині продовжують його справу в Україні та за її межами. Заснована ним Бердичівська художня школа стала осередком творчості, де діти й дорослі відкривали свої таланти, а сам Яцюк – «батьком» для сотень учнів, які назавжди зберегли його уроки в серцях.
Дружина митця, Олена Яцюк, зі сльозами на очах згадувала: «Коли ми побралися 44 роки тому, я знала, що в нього вже є перша любов – його «художка», її колектив, її діти. І вони залишалися першими до останнього дня його життя». Її слова розчулили всіх присутніх, адже для Миколи Яцюка школа була не просто роботою, а частиною душі, яку він щедро віддавав іншим.
Життя для людей і заради людей
Микола Яцюк пішов із життя у лютому 2025 року, залишивши по собі невимовну порожнечу. Його серце зупинилося, але пам’ять про нього продовжує жити в кожному, хто знав його чи бодай раз бачив його роботи. Учасники зустрічі згадували, як він умів знаходити спільну мову з усіма – від маленьких учнів до поважних поціновувачів мистецтва. Його посмішка, оптимізм і щирість робили кожну зустріч особливою.
Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, який відвідав могилу Яцюка перед зустріччю, поділився глибокими роздумами: «Ніхто не знає, коли ми зустрінемося з Господом. Але важливо жити так, щоб не було соромно за свої вчинки. Микола Яцюк жив для людей і заради людей. Він ділився всім, що мав, і робив це з посмішкою. Його художня школа – це величне творіння, яке залишиться з нами назавжди».
Сергій Орлюк нагадав, що нещодавно депутати міської ради одностайно проголосували за присвоєння Бердичівській художній школі імені Миколи Яцюка. Хоча ця ідея виникла ще за його життя, реалізувати її вдалося лише після його смерті. «Наше спільне завдання – зробити так, щоб школа жила, розвивалася й зберігала традиції, закладені її засновником», – наголосив міський голова.
Спадщина, що не згасне
Бердичівська художня школа, яку Микола Яцюк створив і плекав десятки років, стала справжньою окрасою міста. Сьогодні вона продовжує виховувати нові покоління митців, а її стіни дихають духом Яцюка – його любов’ю до мистецтва, вірою в талант і прагненням робити світ кращим. Учні школи, які виступали на зустрічі, зі сльозами згадували свого вчителя: «Він бачив у кожному з нас художника, навіть якщо ми самі в це не вірили. Його уроки – це не лише про малювання, а про те, як жити».
Зустріч у художній школі стала не лише спогадом про Миколу Яцюка, а й закликом берегти його спадщину. Громада планує організувати виставку його робіт, а також започаткувати щорічний конкурс молодих художників імені Яцюка, щоб підтримувати нові таланти. Учні та викладачі школи вже працюють над проєктом меморіального куточка, присвяченого засновнику.
У контексті недавніх подій – вшанування Олександра Паука з ЗСУ, втрати волонтера Сергія Михайленка, святкування перемоги СК «Бердичів» на SHAKHTAR CUP – ця зустріч стала ще одним проявом єдності Бердичева. Громада, яка переживає війну, втрати й виклики, знаходила розраду в пам’яті про людину, що уособлювала добро, творчість і любов.
«Микола Яцюк навчив нас, що мистецтво – це не лише картини, а й спосіб жити, – зазначив директорка школи. – Ми продовжимо його справу, щоб кожна дитина в цій школі відчувала його дух».
