Бердичів вшанував пам’ять. Вони вже майже стартують, як раптом ловлять себе на думці: серед них немає Його. Він стояв би точно ось тут, на цьому місці, рвучко стартанув би, як завжди, прийшов би до фінішу першим. Принаймні, точно у першій трійці. Але сьогодні його немає. Спортивна спільнота Бердичева розпочала товариську зустріч, і лише згадка про усміхненого та впевненого голкіпера залишилася в їхніх серцях. Він дивився на них зі світлини: такий самий рішучий, мудрий, як завжди. Лише чорна стрічка перерізала цей образ…
Футболісти, легкоатлети та всі, хто його знав, не могли не згадати, як у місті проходила кожна футбольна першість, і як важко було переконати Романа стати голкіпером саме їхньої команди. Його запрошували багато колективів, але обирати він міг лише одну команду. Тоді ці моменти викликали сміх, а сьогодні — сумну посмішку.
Пам’ять Спортсмена і Воїна Романа Шакора вшанувала спортивна спільнота Бердичева
Бердичівська спортивна спільнота вшанувала пам’ять Романа Шакора , Захисника України, який героїчно загинув 31 серпня у Покровську. При народженні, здається, Господь поцілував Романа кілька разів. З першим поцілунком він увібрав у себе все світле — доброту, позитив, щирість, відкритість. Разом із ними прийшли відповідальність та внутрішня глибина. З другим поцілунком — інтелект. З третім — любов до футболу та легкої атлетики. А четвертий поцілував його у чоло, зробивши справжнім Воїном-Оборонцем.
Його Family Run Club цього року святкував свій 7-й день народження, але вперше — без Романа. День почався не з традиційних привітань, а з **Хвилини мовчання**. Учасники зібрання згадували, яким **лідером** був Роман, як не повертався зі змагань без медалі. Він дивовижно поєднував у собі **хоробрість і тактовність**, сміливість і доброту, цілеспрямованість і завзятість. Тепер Роман завжди з ними — на біговій доріжці, у кожному старті та фініші.
Відданість футболу
Товариші Романа по футболу досі не можуть звикнути до думки, що його вже немає серед них. Роман був одним із тих, хто навіть у коротку відпустку з фронту поспішав на стадіон, щоб знову вийти на поле. Для нього футбол був не просто спортом — це була частина його життя. Він був відомий як людина, яка була готова до будь-якої активності, до будь-якого “движу”. І його прізвиська серед друзів — “промінь світла” — говорять про те, наскільки позитивною і доброю людиною був Роман.
Дружина Романа, Наталія, згадує його мрію: взяти участь у Берлінському марафоні. Він постійно тримав себе у формі, навіть на фронті. Роман тренувався на “нулі” — на передовій — і для цього просив, щоб йому прислали кросівки.
Герой, який не дожив до 39-ти
Командир взводу роти управління РЕБ, старший лейтенант Роман Шакор, не дожив до свого 39-го дня народження, не встиг стати переможцем престижного марафону. Але його життя — це символ незламності та доблесті, його ім’я залишається в пам’яті не лише рідних і друзів, але й усіх, хто його знав.
Україна переможе — це буде найкращою нагородою для тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни. Роман Шакор — один із тих, чиїми силами та жертовністю ми наближаємо цей день. Герої не вмирають. Вони завжди залишаються з нами — у наших серцях, думках і вчинках.
