Чергове засідання Бердичівської міської ради вкотре довело просту істину: написати заяву за власним бажанням ще не означає отримати довгоочікувану волю. Депутати вміють тримати людей на посадах краще, ніж деякі шлюбні узи.
Костянтин Анучін: три місяці боротьби за право піти
З березня 2026 року заступник міського голови Костянтин Анучін регулярно нагадував колегам, що примусова праця в Україні заборонена. Після того, як міський голова Сергій Орлюк перерозподілив обов’язки і відібрав у нього ЖКГ, пан Анучін зрозумів: час змінювати профіль діяльності.
Хронологія подій:
- Березень — перша заява про звільнення
- Кілька місяців — регулярні нагадування про ст. 43 Конституції
- Депутатське звернення з проханням призначити його директором водоканалу
- 24 червня — нарешті 24 голоси «за»
На третій спробі депутати змилостивились. Костянтина Анучіна звільнили з посади заступника та виключили зі складу виконкому. Краще пізно, ніж ніколи.
«Я прийшов працювати саме в сфері ЖКГ. Коли профіль змінили — написав заяву. Це було моє особисте рішення», — коментував ситуацію сам Анучін.
Леонід Еверт: хотів піти красиво, а вийшло як завжди
Інша доля спіткала депутата Леоніда Еверта. Він подав заяву про дострокове припинення повноважень, пояснивши це планами очолити ветеранську організацію. Мовляв, продовжить впливати на життя міста, але вже з іншого боку барикад.
Колеги оцінили креативність інакше. За звільнення Еверта проголосувало лише 13 депутатів, 9 утрималися, один був проти. Заява не пройшла.
«Я не збираюся припиняти активістську діяльність», — запевнив Леонід Еверт колег під час сесії.
Схоже, бердичівський депутатський корпус вирішив: раз прийшов — сиди до кінця терміну. Особисті конфлікти інтересів щодо власного житла, про які раніше писали місцеві ЗМІ, теж не стали достатньою причиною для «виходу».
Чому в Бердичеві так складно звільнитися
Ця сесія наочно показала: у місцевій владі рішення про звільнення часто приймають не заявою, а голосуванням. Хтось проситься місяцями, хтось отримує відмову за лічені хвилини. Класика жанру.
Поки що Костянтин Анучін нарешті вільний. Леонід Еверт — ні. А громада продовжує спостерігати за черговим актом місцевого політичного театру.
