Бердичівські козаки повернулися з полону: подробиці звільнення Олександра Трушевського та Владислава Кондратюка
Бердичівські козаки повернулися. У межах масштабного обміну полоненими «1000 на 1000», що відбувся 23–25 травня 2025 року, з російського полону повернулися двоє добровольців із Бердичева Житомирської області — Олександр Трушевський (1986 року народження) та Владислав Кондратюк (1996 року народження). Обидва воїни служили в 139-му батальйоні 115-ї бригади Сил територіальної оборони та разом потрапили в неволю під Куп’янськом 27 березня 2023 року. Про подробиці їхнього полону та повернення кореспонденту Укрінформу розповіли матері героїв — Людмила Назарчук та Людмила, мама Олександра.
Ця звістка стала справжнім святом для Бердичева, адже повернення захисників — це не лише радість для їхніх сімей, а й символ незламності України. Громада готується урочисто зустріти своїх «бердичівських козаків», які вистояли в нелюдських умовах і повернулися додому.
Довгий шлях до свободи
Обмін «1000 на 1000», проведений за посередництва Туреччини, став наймасштабнішим за час повномасштабної війни. Протягом трьох днів (23–25 травня) Україна повернула 1000 громадян: 390 осіб у перший день, 307 — у другий і 303 — у третій. Серед звільнених 25 травня були й бердичівляни Олександр Трушевський і Владислав Кондратюк. За словами президента Володимира Зеленського, це був 66-й обмін від початку вторгнення і шостий у 2025 році.
Начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко підтвердив, що серед 303 захисників, які повернулися 25 травня, є воїни з Бердичева, а також Житомира, Поліського, Нової Рудні, Русанівки, Білої Купиниці, Малого Браталева та Видобора. «Житомирщина вітає своїх героїв! Це завершення великої операції, яка повернула сотні сімей до життя», — зазначив він.
Владислав Кондратюк: від АТО до полону
Владислав Кондратюк з Бердичева, якому на момент повернення виповнилося 29 років, — досвідчений воїн, який брав участь в АТО у 2015–2016 роках. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він добровільно пішов до ЗСУ, приєднавшись до 139-го батальйону 115-ї бригади ТРО. 27 березня 2023 року під час боїв за Куп’янськ Харківської області Владислав потрапив у полон.
Його мати, Людмила Назарчук, згадує: «Я дізналася, що син у полоні, коли побачила відео в соцмережах. Це було як удар. Спочатку він вважався зниклим безвісти, і лише в жовтні 2023 року Червоний Хрест підтвердив, що Влад живий, але в неволі».
За два роки полону Людмила отримала від сина лише один лист. Інформацію про його стан вона дізнавалася від інших звільнених бійців, які бачили Владислава в російських таборах. «Це був важкий час. Ми молилися щодня, щоб він повернувся», — розповідає вона.
23 травня 2025 року волонтерка повідомила Людмилі радісну новину: Владислава звільнили. «Вона передала мені слухавку, і я почула його голос. Це було як диво! Він сказав: «Мамо, я живий, я вдома», — зі сльозами згадує Людмила.
Олександр Трушевський: п’ять листів із полону
Олександр Трушевський з Бердичева, якому 39 років, також пішов на війну добровольцем, приєднавшись до того ж 139-го батальйону 115-ї бригади ТРО. Як і Владислав, він потрапив у полон 27 березня 2023 року під Куп’янськом. Його мати, яку також звати Людмила, дізналася про це з відео в соцмережах, де впізнала сина. Пізніше полон Олександра офіційно підтвердили.
За два роки неволі Олександр надіслав рідним п’ять листів, але лише три дійшли. «Перші два листи прийшли в одному конверті, з однаковим текстом. Через рік надійшов ще один. Він писав, що тримається, але ми знали, що умови там жахливі», — розповідає Людмила.
Родина не знала, чи буде Олександр у списку обміну. «Перший і другий день обміну ми чекали, але новин не було. Я вже думала, що цього разу його не повернуть. А 25 травня прийшло СМС: Сашу обміняли! Потім зателефонували з Координаційного штабу, і він сам сказав: «Мамо, я вже в Україні». Я не могла стримати сліз», — ділиться мати.
Умови в полоні та повернення
За словами звільнених бійців, які ділилися інформацією з родинами, умови в російських таборах були нелюдськими: обмежене харчування, відсутність медичної допомоги, психологічний тиск. Проте Олександр і Владислав вистояли, зберігши силу духу. Їхня служба в 139-му батальйоні ТРО, який брав участь у боях на Харківщині, була сповнена героїзму, а полон став ще одним випробуванням їхньої мужності.
Після звільнення воїни пройшли первинний медичний огляд у військовому шпиталі. За даними Координаційного штабу, усі повернені отримують медичну та психологічну підтримку, а також проходять реабілітацію. Родичі Олександра та Владислава зазначають, що хлопці «тримаються», але потребують часу для відновлення.
Бердичів вітає героїв
Повернення Олександра Трушевського та Владислава Кондратюка стало справжньою подією для Бердичева. Громада, яка нещодавно святкувала народження 12 немовлят і вшановувала захисників на турнірі «Кубок Героїв», сприйняла цю новину як ще один доказ незламності України.
Міський голова Сергій Орлюк привітав героїв: «Олександр і Владислав — наші бердичівські козаки, які показали, що дух українця не зламати. Ми пишаємося ними і готуємося зустріти їх із теплом і шаною».
Подяка та заклик до єдності
Бердичівська громада висловлює глибоку вдячність Збройним Силам України, Службі безпеки України, Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими, президенту Володимиру Зеленському та турецьким посередникам за організацію обміну. Особлива подяка — волонтерам і Червоному Хресту, які допомагали родинам отримувати інформацію про полонених.
Родичі полонених можуть звертатися до Об’єднаного центру при СБУ за номерами: +380 (67) 650 8332, +380 (98) 087 3601 або на email: [email protected].
Бердичівські козаки: символ незламності
Повернення Олександра Трушевського та Владислава Кондратюка — це не лише радість для їхніх сімей, а й нагадування про силу українського духу. Олександр і Владислав, яких громада вже охрестила «бердичівськими козаками», стали символом мужності та надії. Їхнє повернення додає сил усім, хто чекає своїх рідних із полону, і надихає підтримувати ЗСУ.
Нехай Олександр Трушевський і Владислав Кондратюк швидше відновляться, а їхній приклад надихає нас рухатися до перемоги. Бердичів чекає своїх героїв, а Україна продовжує боротьбу за кожного!
