Справа Андрія Лозового це – виховання коаліції, яка повинна раз і назавжди зрозуміти, де її – ну і парламенту також – місце в існуючій системі відносин у владі
Не знаю, чи потрібно дивуватися, що наступним народним депутатом, зняття депутатської недоторканності з якого вимагає Генеральна прокуратура, став саме Андрій Лозовий? Ми не здивуємося тільки в разі, якщо погодимося з думкою, що головне завдання Генеральної прокуратури – це не демонтаж корумпованої державної системи, а пропаганда і виховання.
Пропаганда – це коли Клюєв. Всі чудово розуміють, що після втечі Андрія Клюєва вплив його клану на українську політику значно послабився. І зовсім не Сергій Клюєв є ключовою ланкою української корупції та дестабілізації – в нашій країні є куди більш відомі і могутні люди, якими могла б зацікавитися Генеральна прокуратура. І так, теж з депутатськими мандатами. Не виключаю, що Сергій Клюєв міг би бути в цьому списку зацікавленості, навіть у першій двадцятці – але вже точно не в однині. Однак тепер ніхто не зможе сказати прокуратурі, що вона не бореться з “колишніми” – бореться, ще й як бореться. До того ж не завдаючи нікому ніяких проблем – про всяк випадок: не знаю, чому всі здивувалися, що Сергій Клюєв теж втік.
А виховання – це вже Андрій Лозовий. Виховання коаліції, яка повинна раз і назавжди зрозуміти, де її – ну і парламенту також – місце в існуючій системі відносин у владі. Якщо ми живемо в країні, в якій кожному можна хоч щось пред’явити – то чому б і не пред’явити? До того ж тепер ніхто не зможе дорікнути прокуратурі того, що вона неупереджена не тільки до “колишніх”, але і до “нинішніх”. А якщо парламент відмовиться задовольнити подання Генеральної прокуратури – так що ж, такий у нас парламент. За Клюєва проголосував, за Лозового відмовився. Тому що своїм – усе, а ворогам – закон. Популісти! А прокуратура? А прокуратура вся в білому!
Придумано добре – якщо розмірковувати про події у країні не з точки зору державного будівництва, а з точки зору апаратної боротьби. А от з точки зору державного будівництва влада, яка не здатна демонтувати сам скелет корупційної держави, неминуче впаде на голови громадян в черговий раз.
Саме тому – якщо не точки зору інтересів держави, то з точки зору самозбереження влади – Генеральна прокуратура України не повинна займатися ані пропагандою, ані вихованням.
Вона повинна займатися справою.
ВІТАЛІЙ ПОРТНИКОВ
