Сьогодні тяжкий день у Гришковецькій територіальній громаді, коли знову пролунали звуки розгубленого горем села Осикове.
Знову війна показала свою безжалісність, забравши від нас ще одного молодого, надійного сина України. Серце Андрія Доманського, солдата Військово-Морських Сил України, зупинилося, коли він був у відпустці. Знову зникла одна життєва іскорка, поглинута вирваною з життям реальністю війни.
Андрій Доманський був сином, братом, коханим, другом і, поперед всього, військовим Захисником. Він надійно стояв на сторожі нашої Батьківщини, демонструючи вірність своїй обов’язку та відвагу. Його характер відзначався силою, мужністю та одночасно надзвичайною добротою і позитивним поглядом на світ. Таким саме ми запам’ятаємо Андрія – як відданого солдата і доброзичливу людину.
З травня 2022 року, Андрій Доманський став учасником військових дій, вступивши до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Він віддавав свою силу і вміння на захист рідної землі, стоячи пліч-о-пліч зі своїми товаришами, готовий віддати все заради свободи та миру.
На його похороні загалом відчувалася велика втрата, біль і сум. Його близькі, рідні та друзі несуть важке горе у своїх серцях. Ми висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Андрія, які втратили такого неймовірно цінного для нас усіх людину. Нехай спогади про нього завжди живуть у наших серцях, а його самовідданість та мужність будуть джерелом натхнення для нас усіх.
Андрій Доманський став ще одним ім’ям, викарбуваним на стіні пам’яті, яка свідчить про жертовність і самопожертву українських солдатів. Нехай він спочиває в мирі, а його душа знаходить вічний спокій у Божій благодаті.
