Трапилося це в липні 2013р. в одному із сіл Бердичівського району. Я приїхав до бабусі після навчання, зустрівся із знайомими (на той час я думав, що з друзями, але після подій зрозумів, що самий поганий друг так би не вчинив, як вчинили вони. Знайомі з дитинства, майже кожні вихідні зустрічалися, передзвонювалися.)
При зустрічі вони почали наполягати, щоб «виставлявся» за закінчення навчання. Трохи посиділи, вирішили поїхати покупатися в тому ж селі. Хоч іти було зовсім недалеко, але вони наполягали,щоб я відвіз їх на машині, як це буває, всі знають (що? тобі слабо, чого ти боїшся, не будь маминим синком, і так дальше)… П’яним ніхто не був, бо випили зовсім мало. Я пішов, взяв авто, яке досі стояло біля бабусиного будинку, і ми поїхали, покупалися, хлопці ще трохи випили, я більше не вживав (на суді про це навіть свідки підтвердили), були там довгенько. Повертаючись додому, зупинилися на центрі села, поговорили і вирішили, щоб я поставив авто і прийшов, щоб продовжити святкування. Коли я від’їхав десь 100м, я вирішив повернутися і сказати, що не прийду, щоб не чекали, бо було дуже пізно. Розвернувши авто, їдучи 50км/год., незабаром переді мною з’явився один з хлопців, махаючи руками та скакаючи з одного місця на друге посеред дороги (самі знаєте, як це буває). Бачучи, що він не втікає, я знизив швидкість та намагався його об’їхати. Замість того, щоб зробити лише крок назад, де стояли інші, він виплигує мені на авто, вдаряється головою об праву стійку та пошкоджує ліве стегно. Я не міг уникнути зіткнення. Зупинивши авто, я почав надавати першу допомогу, викликали швидку, яка відстань 15км їхала півтори години, але на це ніхто не звернув уваги. Якби вчасно надати медичну допомогу, то і наслідки здоров’я потерпілого були б інші. Один з товаришів поїхав до лікарні, а я з родичкою потерпілого залишився на місці до приїзду міліції.
Після з’ясування всіх обставин ДТП, авто забрали на штрафплощадку. Підписка про не виїзд, і – пропало моє навчання в духовній семінарії в Польщі, куди я вже був підготовлений до вступу того ж літа.
Зателефонувавши мамі, я розказав про пригоду і вона відразу пішла до лікарні вияснити про стан потерпілого. Там вона зустрілася з мамою потерпілого, яка запевняла, що в пригоді винні удвох, і що в неї взагалі немає грошей, і наданий час ніде взяти. Через пів години мама принесла їй в лікарню тисячу гривень, а на наступний день дала ще 1,5 тис. гривень. Взявши гроші, вона запевнила: гроші поверне, як приїде чоловік.
Але це були лише слова, яким ми навіть вірили. Як тільки закінчилося лікування, потерпілий сказав, щоб я йому заплатив 60000грн., то тоді справа не дійде до суду. По-перше, мені немає де взяти таку суму, а, по-друге, за що я маю платити? За те, що у нього не вийшло його каскадерство, за те, що він своїм наскоком побив машину, яка належить батькам, за те, що йому 18 років і він не знає правил пішохода, бо я рухався, дотримуючись правил дорожнього руху. Але в суді прийняли навіть те, що машини їздять боком. Будучи впевненому, що в суді буде справедливо розглянута справа, навіть адвокат був впевнений, що 99% справедливість за нами, бо я дійсно зробив все можливе в даній ситуації.
Потерпілий перебував в реанімаційному відділенні Бердичівської районної лікарні з 5-00 ранку 9 числа до 10-00 11 числа. Перебуваючи там, він навіть не уявляв, що знаходиться в «5-ти зірковому готелі», в якому вартість одного ліжко-дня 1541,25 коп. (таку ціну мені виставила БРЛ), а за 2 дні тільки за ліжко – 4624грн. 75коп. Та ще, крім того, лікарнею було витрачено 1021грн. 33коп. бюджетних коштів на закупівлю ліків для хворого. На другий же день мама потерпілого була незадоволена лікуванням свого сина, тому що їй не давали список для покупки необхідних ліків на лікування. А в суді відразу знайшлися чеки за ті дні, за які їм не давали списки, це було озвучено на суді, але суддя не звернула на це увагу. З районної лікарні була взята довідка, в якій зазначено, які ліки були придбані за кошти хворого з численними виправленнями. Головний лікар засвідчив, що він не міг підписати довідку, в якій могло б бути, хоч одне виправлення, але в нашому суді проходять будь-які довідки. На які потреби пішло 75 шприців та фізрозчину 0,9 200% – 38 бутилок і т. д. за 2дні хворому, який знаходиться під апаратом штучного дихання? Питання, хто робив виправлення в довідці і з якою ціллю? Але все це реальне в районній лікарні. І це питання суддею не прийняте до уваги.
Згодом потерпілий був переведений до Житомирської лікарні, де перебував 17 днів. День перебування в цій лікарні становить 294 грн.30 коп. та загальна вартість лікування становить 5003грн. 10 коп. Порівняння лікування та перебування в районній та обласній лікарні можете зробити самі. Також був даний запит на лікарню, які ліки були куплені за власні кошти хворого. Загальна сума по довідці 2048грн. 67 коп. А потерпілий надав чеків на суму 4198грн.73 коп. Виникає запитання – які «ліки» були куплені хворому на різницю суми? На судових засіданнях було неодноразово доказано ще по багато інших чеках, з яких було видно що вони просто були зібрані по аптеках міста, в багатьох чеках були медичні препарати, які не можуть застосовуватися для лікування з даним діагнозом. Але суддею був винесений вирок стягнути повністю матеріальні витрати, при чому, до справи були пред’явлені лише копії чеків, а не оригінали.
Повернувшись з лікарні, потерпілий на другий же день грав у теніс, неодноразово його бачили в компанії, де розпивалися спиртні напої. В січні місяці наш хворий бере участь в Києві на Антимайдані, але як людина з таким діагнозом (який засвічує довідка) може фізично там перебувати, коли не кожна здорова людина могла там бути, а в лютому надає мені чеки за лікування, що ніби ще лікує травму після ДТП, в суді і це пройшло.
Було проведено відтворення ДТП на якому був лише свідок події, яка являється родичкою потерпілого. На запит адвоката на повторне проведення відтворення ДТП за участю мене та потерпілого було відмовлено. Покази свідків відразу після ДТП були одні, а на суді стали іншими. І на кінець вирок судді: 3 роки позбавлення волі, виплатити всі матеріальні затрати в повному обсязі і моральної шкоди в розмірі 35000грн., також стягнути кошти в повному обсязі на користь районної та обласної лікарень. Можна навести багато прикладів де наслідки ДТП виявлялися смертельними, а вироки суддів були набагато пом’якшені, ніж мій. Яка ж ціна мого вироку?
Та де і у кого шукати справедливості?
Денис
