У найтемніші дні війни та енергетичної кризи найяскравіше проявляються людські серця. Про це нагадав наш земляк з Бердичева Євген Клімакін , який уже 16 років живе та працює в Польщі.
Маленький янгол допомогає
Декілька днів тому звичайна польська родина пережила розмову, яка глибоко зачепила багатьох. Мати Ева Бучек (Ewa Buczek) вирішила чесно розповісти своєму 9-річному синові Янеку про реалії, з якими щодня стикаються українці: постійні бомбардування інфраструктури, масові відключення електроенергії, відсутність опалення та температура в оселях, що мало відрізняється від вуличної морозної погоди.
«Уяви, – пояснювала вона, – у багатьох українських квартирах зараз так само холодно, як у нас надворі вчора. Люди сидять без світла та без тепла, без можливості нормально приготувати їжу».
Хлопчик уважно вислухав і одразу запитав: «А ми можемо їм чимось допомогти? Надіслати гроші?»
Ева відповіла, що вже зробила невеликий переказ на одну із зборів для українців. Але сума здалася Янеку замалою. Не вагаючись, він підбіг до свого гаманця, дістав усі заощаджені 50 злотих і простягнув мамі зі словами:
«Тоді візьми це. А якщо треба – я маю ще одну п’ятдесятку».
Щирий вчинок
Цей маленький, але щирий вчинок дев’ятирічного хлопчика став символом того, як навіть дитяче серце відчуває біль далеких людей і прагне бодай трохи його полегшити.
У часи, коли тисячі сімей в Україні мерзнуть через руйнування енергосистеми, а поляки активно долучаються до ініціатив на кшталт «Ciepło z Polski dla Kijowa» (генератори, станції живлення, обігрівачі), історія Янека та його мами Еви нагадує: справжня солідарність не вимірюється мільйонами, а починається з одного щирого пориву.
Дорогий Янеку та шановна пані Ево – величезне спасибі від усіх нас. Ви доводите, що в найскладніші часи людяність перемагає темряву. А наш бердичівський земляк Євген Клімакін впевнений: саме такі світлі люди роблять цей світ трохи теплішим – і в Польщі, і в Україні.
