«Катерина» Шевченка ожила у Швайківській громаді: тріумф культури та єдності. 22 травня Швайківська громада стала осередком справжнього культурного дива: у місцевому будинку культури відбулася зворушлива постановка драми «Катерина» за однойменною поемою Тараса Шевченка. Унікальність вистави – у її учасниках: ролі виконали працівники культури, учні та мешканці громади, які об’єдналися, щоб вдихнути нове життя в безсмертний твір Кобзаря. Щирі емоції, вражаюча гра та єдність поколінь зробили цей вечір незабутнім, а Швайківку – ще одним символом української культури, що пульсує навіть у найскладніші часи.
«Катерина» – від серця до серця
Постановка «Катерини» стала справжньою подією для Швайківської громади. Поема Тараса Шевченка, що розповідає трагічну історію молодої дівчини, зрадженої коханим і відкинутої суспільством, ожила на сцені завдяки таланту місцевих аматорів. Учні місцевої школи та дорослі перевтілилися в головних героїв, а працівники культури взяли на себе режисуру, костюми та музичний супровід. Кожен елемент – від декорацій із вишиваними рушниками до автентичних українських пісень – був пронизаний любов’ю до традицій і повагою до Шевченкового слова.
«Це було не просто вистава, а справжнє занурення в душу українського народу. Діти грали так, ніби сам Шевченко дивився на них із небес», – поділилася враженнями місцева жителька, яка прийшла підтримати юних акторів.
Неперевершена гра учасників, від найменших школярів до досвідчених працівників культури, викликала сльози та овації. Глядачі відзначали, що вистава не лише передала трагізм поеми, а й нагадала про вічні цінності – любов, гідність і боротьбу за справедливість.
Єдність поколінь: сила громади
Особливістю постановки стало залучення представників різних поколінь. На сцені разом виступали учні 5–11 класів, учителі, працівники будинку культури та навіть пенсіонери, які допомагали з підготовкою костюмів і декорацій. Така співпраця стала символом єдності Швайківської громади, яка, попри виклики війни, продовжує берегти свою ідентичність.
«Це наша ідентичність і наша сила. Коли ми разом – діти, дорослі, старше покоління – ми створюємо щось більше, ніж вистава. Ми зберігаємо Україну в наших серцях», – наголосив голова Швайківської громади Габріел Мкртчян, який особисто відвідав подію та привітав учасників.
Начальниця відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Жанна Карпенко додала: «Діти й культура – це жива традиція, що надихає. Наші учні не просто зіграли ролі, вони відчули Шевченка, його біль і його любов до України. Це те, що робить нашу громаду особливою».
Культурний подвиг у час війни
Вистава «Катерина» стала не лише мистецькою подією, а й актом духовної стійкості. У Швайківській громаді, яка нещодавно підбивала підсумки літературного конкурсу імені Олександра Кухарчука та підтримувала ініціативи для дітей, культура залишається потужним інструментом єднання.
Глядачі, серед яких були не лише місцеві жителі, а й гості з Бердичева та Гришковецької громади, залишилися вражені. «Я плакала, коли Катерина співала колискову. Це було так щиро, так по-українськи», – поділилася пенсіонерка Марія Бойко.
Особливі слова вдячності лунали на адресу вчителів, які готували дітей, і працівників культури, які вклали душу в постановку. «Це був вечір, коли ми всі відчули себе однією великою родиною», – підсумувала Жанна Карпенко.
Попереду – нові звершення
Швайківська громада не планує зупинятися на досягнутому. За словами Габріела Мкртчяна, уже готуються нові культурні проєкти, зокрема дитячі театральні постановки та літературні вечори. «Катерина» стала лише початком, який показав, що талант і любов до України здатні творити дива.
Вистава «Катерина» у Швайківській громаді стала ще одним доказом, що українська культура живе й процвітає, попри всі виклики. Це історія про те, як слово Шевченка, талант громади та єдність поколінь творять справжні дива.
