У теплій атмосфері Дому української культури в Чернівцях відома буковинська поетеса Людмила Янушевич нарешті представила свою першу книгу віршів «Я хочу бути…». Ця подія стала справжнім святом для всіх, хто любить сучасну українську поезію, лірику про кохання, життя та внутрішній світ жінки.
«Ця збірка — мій довгий, дуже інтимний діалог з життям, — зізнається Людмила Янушевич. — Тут зібрані радість і смуток, біль розлук і тепло обіймів, віра в людей і велика любов до світу. Я пишу про те, що відчуваю серцем: про бажання бути щасливою, коханою, потрібною, про силу жіночої душі та ніжність материнства».
Ідея книги зародилася ще у 2013–2014 роках, але авторка довго не наважувалася її видати. «Все думала: кому це цікаво? Може, мої вірші занадто прості чи особисті…» — ділиться поетеса. Вирішальний поштовх дав відомий український поет і педагог Володимир Шинкарук, який знав її вірш «Я хочу бути…» напам’ять і неодноразово повторював: «Людмило, видавай збірку. У мене вже мало часу…»
Пізніше до справи долучилася відома діячка культури Марія Зіновчук, яка прямо запитала: «Чому ваші вірші досі не надруковані?» А остаточно «виштовхнула» книгу у світ донька Людмили — саме вона стала головною рушійною силою проєкту.
У збірці — понад 90 поезій різних років, серед яких є тексти, що «вилежувалися» 15 років, наче добре вино. Деякі вірші вже стали піснями у виконанні відомої співачки Лариси Бойко.
Найдорожчим для авторки залишається вірш, який відкриває книгу:
«Я хочу бути щасливою,
я хочу бути красивою,
я хочу бути коханою,
я хочу бути жаданою…»
«Саме в цих рядках — весь сенс збірки, — каже Людмила Янушевич. — Людина щаслива лише тоді, коли любить. Родину, дітей, Україну, друзів, цей світ. Я просто дуже люблю життя — у всіх його проявах».
