Так воістинно гідно я звеличую Матір! Як можна ще про цю людину сказати, про величаву жінку, котра є творцем і продовжувачем роду людського! З її лона виходять у світ Божий орачі й сівачі, навчителі й лікарі, вчені й підкорювачі всесвіту… Це я про справжню жінку – Матір, невтомницю в усякій роботі, творця всіляких благ, хто наміцно тримає людство на землі.
Якраз про таку світлу Мадонну писав у своєму безсмертному оповіданні «Мати» геніальний художник слова Олександр Довженко. Є у нього такі слова, адресовані Матері: «…Не носили ви, мамо, дорогих черевиків, не душилися французькими духами, а коноплями та полином, не їздили ви, мамо, по закордонах… Але їхали до вас, мамо, по вашу правду і схилялися перед Вашим ликом, як перед пресвятою Богородицею, впиваючись її мироточенням, зцілюючи душу…»
І справді, ми приходимо до Матері. Як до святого образу, молимося їй мовою серця, наче сповідуємо душу пречистій, що Сина Божого породила, спровадивши зі свого непорочного лона в світ грішний і святий, аби Він зібрав людські гріхи, зійшовши в муках за нас на Голгофу. Сьогодні живодайне слово Спасителя нашого Ісуса Христа несуть поміж людей і цілі народи пастори людських душ, кого теж привела в це розбурене житейське море Мати – земна Мадонна всіх епох і народів! Усе найвище і найсвященніше зачаття доброти, сили любові, благодушшя, чистоти розуму і волі терпіння у наших Матерів од всеосяйності непорочної Діви Марії, котра спровадила нам Спасителя роду людського. І блажен той, хто совістю і серцем залишається повсякдень сповідником найдовершенішого заповіданого нам – молитися в імя Отця, і Сина, і Святого Духа, що іменується найвищою правдою всього укладу людського життя.
І найпершою цьому вчить нас мати, бо в її світлому образі є завше щось од знамення Пречистої. Хіба не іконою Богородиці всім видиться добра Матуся, що задивилася нам услід,проводжаючи в далеку чи близьку дорогу? А коли вона видивляє сумовиті очі на шлях, яким маємо повертатися з отих доріг пошуків життєвих – хіба ж не прозорливістю очей Матері Господньої застигло те чекання? Либонь, краще не сказати про святість Матері в нашому житті, як це вдалося автору ось таких рядків:
«Первое слово ребёнок сказал – Мама»!
Вырос, солдатом пришёл на вокзал – «Мама»!
Вот он в атаке на землю сырую упал – «Мама»!
Скільки їх, Матерів, не для війни ростили синів, бо у війни, за словами Поета, не жіноче обличчя. А нерівної години скроплювали пекучими сльозами виряджання синів на битву з ворогом і багато їх уже ніколи не стріли своїх соколят на отчому порозі, не пригорнули до грудей їх дочасно посивілі голови. Десь на Черкащині є село в центрі якого височить скульптурне ваяння Матері й чотирьом її синам, що не повернулися з війни. А в одній зі станиць, на березі тихого Дону, в сумовитій скорботі схилилася Мати над головами девяти (!) синів! Усіх вона почергово провела на дороги грозоліття в роки Великої Вітчизняної війни, а першим покинув обійстя чоловік – усі вони полягли на вогненому алтарі за свободу і красу життя! У центральній частині столиці Узбекистану – красені Ташкенті – ніхто не проходить байдужим повз скульптурну композицію «Мати з дітьми». Це ваяння образу молодої матері – узбечки Шаахмед Шаахмудової, котра в роки війни пригорнула в своє серце 16 (!) сирітських доль – це все були діти, чиї життя скалічила війна, хто згубив батьків. Ця мужня Мати виростила і спровадила в самостійне життя синів і дочок різних національностей, а вони її називали найсвятішим імям – «Мама»! Мені випало теж уклонитися цьому ваянню скульптора і покласти до ніг Матері живі квіти.
Бо і моя дорога Матуся, як і Мати мого багаторічного брата і друга по життю Петра Залізного, народили по девять дітей! Одного з моїх братів, якого я так і не побачив, мама провела на фронт мало вже не під завісу кривавого театру Другої світової війни. Але він ще встиг навоюватися, щоб ми, повоєнні його брати і сестри народилися в мирі. За це він згорнув свої орлинні крила в юні 18 літ під порогом ворожого лігва – Берліном. Там і спочиває в Бозі безневинно убієнним за свято життя. А мама Петра Залізного спровадила до Бога двох синочків немовлятами, а решту повиводила в люди і зі спокійною душею пішла й собі до Бога, бо сини її стали в житті сповідниками правди Господньої, виводять щоденно словом душі заблудших і ведуть за собою дорогою віри і правди.
Свято перше весняне – 8 Березня – ми в пошанівку чествуємо найперше Матерів і кладемо їм до ніг, які «не носили дорогих черевиків», запахущі першоквіти. Таке веління совісті синівської, бо ми завше найпершими в одвіті за доглянуту материнську старість, за те, щоб усе менше було в косах її сивини. Святая – святих з покоління в покоління передається наша всесвященна любов до Матері – високочолого образу Мадонни всіх епох і народів! Доземний уклін Вам, Мамо, – це нині сущим і висока світла память, хто спочив у Бозі!
Едуард Подільський,
Заслужений журналіст України.
[ad id=’11619′]
[ad id=’11152′]
