Коли у залі суду розглядаються такі справи, хочеться вигукнути: «Мами, ретельно вибирайте собі «друзів» серед чоловічої статі, адже ваша необачність може обернутися нещастям для ваших дітей.
Так сталося і у цій родині, про яку ми вам розповімо.
До молодої мами залицявся один молодик. І все напрошувався у «законні» обранці. Доймав її телефонними дзвінками, пропонував жити разом. Та жінка чи то сумнівалася, чи ціну «підіймала» і постійно кавалеру відмовляла. Звичайно, якась «хімія» між ними відбувалася, бо рідні та сусіди жінки були вже добре знайомі з залицяльником.
Якось на чергову пропозицію жити разом, жінка в черговий раз відмовила, і у відповідь почула погрози, що вона про це ще пожалкує.
Наступного дня, після дзвінка, «жених» з’явився на подвір’ї потенційної тещі, з метою отримати дозвіл на «шлюб» з її донькою. Теща, яка не передбачала, чим таке «сватання» може закінчитися, відповіла, що долю дочки вона не вирішує. Тоді молодик вирішив діяти через малолітню доньку «своєї пристрасті». Він підійшов до дівчинки, яка гралася на подвір’ї «незговірливої тещі» і запропонував поїхати до магазину за морозивом…
У суді мама жінки (бабуся дівчинки) розповіла, що заборонила «зятю» внучку брати з собою. Та коли вона відволіклася на меншого внука, то дівчинка вже з подвір’я зникла. І тільки через деякий час, коли дитина не повернулася, бабуся зателефонувала доньці. (Не зовсім зрозуміло, чому бабуся відразу не кинулася шукати внучку, але ми їй не судді).
Поки бабуся няньчила іншого внука, то події розгорталися таким чином. Чоловік посадив дівчинку на велосипед і повіз… Звичайно, не до магазину. Проїжджаючи по селі, де всі один одного знають, вони зустріли чимало людей. (І ніхто з них не поцікавився, куди дорослий чоловік везе малу дитину). Потім вони пояснили, що дівчинка вела себе спокійно та й чоловік у селі «славився», як майбутній член цієї родини.
Спершу, ця незвичайна пара заїхала у сусіднє село до батька молодого чоловіка. Пробули там деякий час. Чоловік представив дівчинку, як свою доньку. (При цьому ніхто не поцікавився, куди він везе чужу дитину). А вони направилися до районного центру.
Приїхавши до міста, чоловік і дівчинка розмістилися в квартирі, де проживав «герой» нашої історії. І маленька дівчинка опинилася у справжньому полоні. Дві доби без їжі і води знаходилася налякана дитина у квартирі ката. Потім вона розповіла мамі, а пізніше – суддям, як він її прив’язував і бив ременем, як вона плакала і благала завезти її до мами, як їй було боляче і вона дуже хотіла їсти.
На третій день викрадення, «татусь» та «донька» покинули квартиру. Щоб поліція (тоді ще міліція) їх не знайшла, поїхали у село до брата. Брат райдужно зустрів гостей, чоловіки добряче випили і «герой» історії попросився переночувати. Виправдовуючись, що у будинку ремонт і самим немає де спати, «гостинний» господар постелив на сіновалі. Благо, що літо 2015 року видалося теплим.
( І знову холодна стіна байдужості…Чия ця дитина? Чому вона, з чужим для неї чоловіком, «катається» по далеким селам (адже село, в якому проживала дівчинка, знаходиться зовсім у іншому районі)? Де її мама? Нікого ці запитання не хвилювали)
А тим часом сталося те, що і мало статися. Збуджений алкоголем чоловік, погрожуючи та застосовуючи фізичну силу, незважаючи на вмовляння припинити насилля та плач, роздягнув дитину і зґвалтував.
Вранці насильника було затримано працівниками правоохоронних органів. Три доби дівчинка перебувала в руках потенційного «татуся» – ката і ґвалтівника. До мами дитина потрапила голодна, знесилена, з синцями на тілі, у брудному, закривавленому одязі.
Та це ще не кінець історії… Виявляється біографія злочинця досить яскрава. До подій, що сталися, наш «герой» мав вже дві судимості: одну непогашену – за умисне знищення або пошкодження майна, а другу – за зґвалтування.
На суді, що нещодавно відбувся, ґвалтівник свою вину визнав та коментувати свої вчинки відмовився. Враховуючи, всі обставини суд призначив покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Можливо, комусь здасться, що я бездушна, бо тішуся, що більш справедливе покарання він понесе саме у стінах камери. Та мені хотілося б (думаю більшості читачів також) віддати частину душі, скаліченій морально дитині, яка довірилася дорослому чоловікові і чекала від нього доброти і захисту, а отримала біль, насилля і збочення.
До цього списку я віднесла б і всіх мимовільних учасників історії, що байдуже сприяли подіям. Якби хоч хтось з них зупинив злочинця, цього могло б не статися.
Жанна БЕРЕЗОВКА
[ad id=’11619′] [ad id=’11152′]
