Шановні народні депутати та журналісти України!
Я звертаюся до чесних народних депутатів та журналістів України, бо влада мене не чує, прошу, допоможіть мені морально вижити і захистіть мене від нечисті, яка існує в Україні на владних посадах, яка здійснила пограбування мене на суму 10ю 000 гривень, застосувавши до мене таку не зовсім звичайну зброю як постанова уряду за № 329 від 27 квітня 2018 року на чолі з прем’єр-міністром Гройсманом Володимиром Борисовичем.
Це все одно, що пан Гройсман встромив мені ніж у спину і відібрав у мене 10. 000 гривень через ненадання мені субсидії на літній період з травня місяця і на опалювальний сезон з жовтня по грудень місяць включно 2018 року, ці вкрадені кошти призначалися на оплату комунальних послуг за електроенергію та газ, бо субсидію мені призначили з 1 січня 2019 року, таким чином мене було пограбовано владою України: чи місцевою, чи центральною, мені це невідомо, на теперішній час ми беззахисні пенсіонери, мені 75 років, а дружині трохи менше, живемо у своєму будинку, отримуємо пенсії – моя 1613 гривень і дружина 1497 гривень, разом 3 тисячі 110 гривень.
Всю свою молодість я працював водієм автомобіля, дружина – на швейній фабриці швачкою. Ми, як і всі люди, маємо дітей, у свій час вони пороз’їжджалися хто куди, старший син Валерій 1971 року народження, у 2006 році поїхав у Росію і до теперішнього часу живе зі своєю дружиною вже у власному будинку в Тульській області. Наскільки мені уже стало відомо, мій син Валерій звернувся в Українське консульство у Москві, написав відмову від українського громадянства і в 2016 році йому був виданий паспорт громадянина Російської Федерації, копія знаходиться в мене.
Повертаючись до субсидії, скажу, що за минулі роки мені селищна рада видавала у відділ субсидій довідки, які свідчили, що мій син зареєстрований у мене, але не проживає, і нікому ця реєстрація не заважала, але тут як грім з ясного неба вийшла постанова уряду за № 329 від 27 квітня 2018 року за підписом прем’єр-міністра Гройсмана В.Б. і тут почалося: субсидію мені призупинили на літній період тому, що довідки сільських-селищних рад вже не дійсні. Я звернувся до голови селищної ради з питанням, що мені робити, голова порадила через суд зняти реєстрацію сина і десь у кінці травня я почав діяти. Поки зібрав довідки з пенсійного фонду і з податкової, то вже пройшло 11 днів, поки займався з безкоштовним адвокатом, минуло ще 15 днів, поки адвокат займався позовною заявою, клопотанням, судом, ухвалою чинності, набранням чинності 28 грудня 2018 року мого сина було знято з реєстрації. Якби ж то мені призначили субсидію, Бог з ним, з тим літнім періодом, з початку опалювального сезону 2018 року (з жовтня місяці), а мені призначили субсидію з 1 січня 2019 року. А що, якби суд дотягнув справу ще на кілька місяців, то мене було б уже пограбовано на 17 тисяч гривень.
І тут виникає питання: а якби суд на декілька місяців раніше зняв з реєстрації мого сина, то б ніякого грабунку великого не було б. І знов виникає питання: чому, якщо зняли, то я уже бідняк, а якщо не зняли – то я багач (!), тут я маю право, а тут не маю права на субсидію, якщо Гройсман В.Б. зробив помилку, бо він та його підлеглі не надали достатньо часу щоб людина, зокрема я, мали змогу захиститися від цієї постанови № 329 від 27.04.2018 року і чи мала влада право застосувати цю постанову в моїй ситуації, коли мій син до України жодного стосунку не має і кордон після появи цієї постанови не пересікав.
Я є найменш захищена матеріально людина, то мене при цьому влада ще й грабує, п це уже є злочином.
З надією на розголос і реакцію – Пасічник Володимир Миколайович, 1944 року народження, проживаю смт. Гришківці Бердичівського району, Житомирської області
