Добробут та благополуччя дітей – ось головні критерії, якими повинні керуватися політики та державні діячі при схвалених будь-яких рішень, що стосуються сфери освіти. Згідно з конституцією України, головним носієм влади є народ. Та останнім часом в місті Бердичеві, так само як і в нашій області, вище керівництво керується лише власними забаганками. Прикриваючись війною, так званими реформами та економією бюджетних коштів, вони безжально знищують те, що дісталося їм у спадок від попередників.
На жаль, ця тенденція спостерігається не тільки у бердичівській громаді, але й по області. І якщо ми через силу терпіли повальну корупцію, бездарне керівництво та інші прояви безвідповідального ставлення посадовців до своїх службових обов’язків, то намагаючись позбавити наших дітей права на освіту, вони перейшли межі дозволеного.
У Бердичеві зараз активно обговорюється два питання: реформування 4 школи у ліцей для навчання 10-12 класів та фактичне закриття Бердичівського спортивного обласного ліцею. Оскільки я є депутатом Житомирської обласної ради, то розпочнемо одразу зі спортивного ліцею. Ситуація, скажу відверто, ганебна і незрозуміла. Спочатку депутатів обласної ради переконують, що ніхто закривати ліцей не буде, а потім, навіть без прийняття відповідного рішення на сесії, інформують батьків про те, що заклад закривається. Не знаючи навіть, як проголосують депутати. То що це: Економія? Корупція? Договорняки чи повністю «ручне» керівництво обласною радою?
Дуже дивним є мовчання інших депутатів Житомирської обласної ради, яких обрала бердичівська громада. Ніхто з них не висловив публічно своєї позиції по даному питанню, ніхто крім мене не підтримав справедливу позицію та протест батьків і викладацького складу, який просто викидають на вулицю після стількох років праці. Одним підписом ламається десятилітня історія даного навчального закладу, ламаються долі дітей і вчителів. Тому що хтось, отримують мільйонні місячні зарплати, одноосібно вирішив, що далі утримувати спортивний ліцей – економічно невигідно. Мабуть, краще ці гроші вкрасти.
Реорганізація 4 школи у ліцей теж викликає безліч питань та вчергове свідчить про непрофесійність бердичівського міського голови Сергія Орлюка та депутатського корпусу міста. Кілька сотень школярів теж збираються банально викинути з рідної школи, змушуючи шукати собі інший навчальний заклад. Чи зможуть школи поблизу прийняти таку кількість дітей? Питання риторичне. Куди дітися викладачам, якщо у закладах освіти немає такої кількості вакантних посад, теж не враховано.
В результаті маємо ситуацію, де цілий навчальний заклад звільняють від учнів на виконання реформи, яка має відбутися аж у 2027 році. Думаю, кожен бердичівлянин бачить, у які важкі часи ми вимушені жити, як стрімко змінюється ситуація у державі. Тому не варто виключати, що запланована реформа буде скасована, адже наразі зовсім не така ситуація, як прогнозувалося на початку реформи, що розпочалася з приходом Нової української школи ще до повномасштабного вторгнення.
Управління освіти неодноразово заявляло, що в Бердичеві щороку зменшується кількість дітей. Багато наших земляків разом з дітьми виїхати за кордон і навряд чи повернуться додому найближчим часом. У таких умовах не варто розраховувати на велику наповненість 10-12 класів, особливо враховуючи те, що більшість випускників після 9 класу підуть здобувати освіту у коледжах та закладах професійно-технічної освіти. Вже зараз бердичівські школи не можуть набрати хоча б один випускний клас, і ситуація буде тільки погіршуватись. Тому віддавати таке велике приміщення на купку учнів, є нераціональним. Тим паче коли у місті є велика кількість вільних приміщень, що підходять під створення ліцею.
Влада має будувати, а не руйнувати – ось моя свідома громадянська та політична позиція. Разом з батьками розпочинаємо кампанію зі збереження двох важливих закладів освіти: Бердичівського спортивного обласного ліцею та Школи №4 міста Бердичева. Слідкуйте за моєю сторінкою у соціальних мережах та за моїми трансляціями, я буду детально інформувати громадськість про нашу боротьбу. Долучайтеся, адже голос кожного є важливим у цій битві за подальшу долю та майбутнє наших дітей!
Наталія Онуфрієнко
