В далекому радянському минулому у місті Бердичеві була велика кількість, як для маленького міста, потужних промислових об’єктів. Це заводи Прогрес, Беверс, Шкірзавод та Цукрорафінадний завод, продукція якого була відома далеко за межами Житомирської області та навіть України.
В ті часи на заводі працювало близько двох тисяч робітників, Цукрорафінадний завод мав серйозну матеріальну базу та займав велику за площею територію. Однак він не зумів вижити в умовах переходу до ринкової економіки – не зумів, або йому просто не дали це зробити. Сьогодні ж від потужного промислового об’єкта залишилися лише руїни, які несуть у собі загрозу для місцевих мешканців.
“В середу, 29 травня, руїни цукрорафінадного заводу обстежили представники комісії з надзвичайних ситуацій на чолі з заступником міського голови Сергієм Онофрійчуком. У виїзному засіданні комісії також взяли участь представники МНС, прокуратури, поліції та фахівці відповідних служб (газового господарства, Бердичівського РЕМ та інші). До роботи також долучився безпосередньо Бердичівський мер Василь Мазур зі своїм першим заступником Романом Левицьким”, – повідомляють Новини Бердичева.
Сергій Онофрійчук стисло проінформував учасників комісії про історію занепаду цукрорафінадного заводу. За його словами, міську владу ввели в оману інвестори, які скупили у людей контрольний пакет акцій та обіцяли створити на місці заводу потужне виробництво. Натомість завод розграбували та вивезли звідти усе, що представляло хоч якусь цінність (метал, будматеріали), а потім ще й взяли кредит під заставу заводу. В результаті банк, в якому брався кредит, розвалився, а бердичівський цукрорафінадний завод фактично знаходиться у заставі в Фонді держмайна.
Таким чином складається наступна ситуація: у заводу фактично є реальний власник, але усе його майно знаходиться у заставі. Територія не охороняється, майно розікрали місцеві жителі, а існуючі елементи будівель знаходяться в аварійному стані і можуть будь-якої миті впасти. А по території, яка перетворилася на пустку і більше нагадує декорації з фільму про війну, часто гуляють діти. Так що будь-якої миті може статися трагедія.
Сергій Онофрійчук довів до відома присутніх, що міська влада кілька разів зверталася до власника та до Фонду держмайна, але відповіді так і не отримала. Тому сьогодні основне завдання комісії – обстежити територію, скласти відповідний акт та звертатися з листами до прокуратури, поліції, МНС та навіть до Верховної ради України щодо можливості вирішення ситуації. Василь Мазур додав, що станом на 1 березня власники колишнього цукрорафінадного заводу заборгували у міський бюджет 1 млн 8 тис. гривень – і це лише за земельний податок.
Таким чином виходить так, що рафінадний завод є приватною власністю, тобто міська влада не має права вчиняти будь-які дії, пов’язані з майном чи з землею, інвестор (з російським капіталом, до речі) на контакт не йде, зберігати чи охороняти свою власність відмовляється. А страждати від цього мають бердичівляни. Міський голова наголосив на необхідності вжити усіх заходів задля врегулювання ситуації, адже відповідальність за життя та безпеку місцевих жителів лежить на міській владі.
