Їй було далеко за 80, потім – за 90, але вона завжди з радістю погоджувалася на інтерв’ю. Ставила лише дві умови: спочатку розповідає анекдот, потім – швиденько приводить себе у порядок. Поправляла зачіску, відкладала у бік дзеркальце, губну помаду і схвильовано-урочисто промовляла: «Я готова».
Слухалося і не вірилося, як ця жінка з блискучими очима та проникливим голосом змогла пережити усі жахіття війни і зберегти при цьому особливий шарм та яскраву жіночність.
Офіційний портал міста Бердичева з сумом повідомляє, що не стало Олени Дудчик – відомої у Бердичеві учасниці партизанського руху, людини, котра була закохана у життя і понад усе не хотіла повторення війни…
Здається, не було такого освітянського й культурного закладу у місті, де б не лунали розповіді Олени Дудчик. Про те, як разом із дівчатами вистрибували з вагону потягу, що віз їх до Німеччини, про те, як потрапила до партизанського загону, про вихід з оточення через вкриту кригою річку… Бердичівляни її знали і любили. А вона любила їх, любила дітлахів та бути у вирі діяльності міської ветеранської організації. І не любила, просто не могла, «жити на колінах»…
Такою Олену Дудчик пам’ятатиме Бердичів. Вічна їй пам’ять та спокій…
Обговорити цю новину у Facebook на сторінці Підслухано в Бердичеві. Встановлено…
