Здатність нервових клітин людини відновлюватися в будь-якому віці доведена сучасною наукою. Про це в інтерв’ю ИТАР- ТАСС розповів професор Геттінгенської клініки (Німеччина) Г. Х’ютер, чия доповідь викликала великий резонанс на Всесвітньому конгресі психіатрів, що відбувся у Петербурзі.
Нейропластичність – потенціал перебудови мозкових структур, що може знижуватися під впливом стресу, який учені називають головним руйнівником нервової тканини, і збільшуватися, якщо людина може бути в гармонії із собою. Вчений розповів про експеримент, в ході якого велися багаторічні спостереження за канадськими монахинями, чий вік перевищував 100 років. Їхній мозок регулярно обстежували за допомогою магнітно -резонансної томографії. Дослідження показували наявність у мозку цих жінок ознак нейродегенеративних захворювань, характерних для хвороби Альцгеймера і хвороби Паркінсона, але ніяких клінічних проявів старечого недоумства у них не спостерігалося.
Дослідники дійшли висновку, що «причиною збереження у черниць-довгожительок потенціалу відновлення мозкових структур є узгодженість між очікуваннями і реальністю, стійка картина світу і активна діяльна позиція – молитися, щоб змінити світ на краще». Х’ютер впевнений, що про те ж саме свідчить і експеримент, проведений у петербурзькому Фізико-технічному інституті імені Йоффе, в ході якого було доведено, що «чим продуктивніше працює вчений, тим довше він живе».
«Ми з’ясували, що збереженню відновного потенціалу нервових клітин сприяють чотири фактори – узгодженість мрії і реальності, здатність організовувати своє життя (активний організатор, а не пасивна жертва обставин), розуміння сенсу життя і міцність соціальних зв’язків – добрі стосунки з великою кількістю людей», – розповів Х’ютер. «Все це було і залишається метою психотерапії, але зараз ми розуміємо, як ці процеси реалізуються на клітинному рівні», – зазначив професор.
Він розповів, що за допомогою, наприклад, МРТ, мікродіалізу (тонкого хімічного аналізу) та електрофізіологічних досліджень вчені побачили, як стрес пригнічує здатність мозку до регенерації, а проблема, для якої людина знайшла рішення, призводить до відновлення нервової тканини та її провідності. «Це відбувається в будь-якому віці, а не тільки в дитячому, але різною мірою. Процес йде інтенсивніше, якщо вам 20, і повільніше, якщо 70, але він іде!» – повідомив професор Х’ютер.
Вчений вважає, що збереженню нейропластичності сприяє наявність друзів, спілкування з рідними. «Маленькі діти так швидко навчаються, тому що вони роблять від 50 до 100 відкриттів кожен день. У шкільному віці захоплення від отримання знань закінчується через процес примусу», – зазначив Х’ютер. «У 85 років, та й у будь-якому іншому віці, здатність до навчання – це не питання технічних можливостей мозку, а питання смаку життя», – резюмував він.
http://expres.ua
