У селі Велика П’ятигірка Бердичівського району сталося справжнє диво родинного тепла – подружжя Сергія та Олени Оверковських офіційно стало прийомними батьками для 11-річної Дарини Федорчук.
Дівчинка, яка народилася у цьому ж селі та багато років перебувала на повному державному забезпеченні в Бердичівському навчально-реабілітаційному центрі, нарешті повернулася додому – у справжню сім’ю.
Оверковські – багатодітна родина , яка вже виховує чотирьох власних дітей. Батьки мають не лише великий досвід материнства й батьківства, але й особливе розуміння потреб дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами.
Вони успішно пройшли весь курс підготовки кандидатів у прийомні батьки, отримали позитивні висновки служб у справах дітей, підтвердили стабільний дохід та відмінні житлово-побутові умови.
«Ми давно зрозуміли, що наше серце й дім достатньо великі, щоб подарувати любов ще одній дитині, – розповідає Олена Оверковська. – Коли ми дізналися про Даринку, яка народилася в нашому селі, але росла без батьківської турботи, рішення прийшло саме собою. Кожна дитина заслуговує на родину, на людей, які щоранку скажуть “доброго ранку, сонечко” і ввечері поцілують перед сном».
Голова Райгородоцької територіальної громади Максим Самчик особисто привітав новостворену прийомну сім’ю та дав великий коментар: «Це не просто гарна новина – це подія, яка зігріває душу всій нашій громаді. Сергій та Олена Оверковські – приклад справжнього людського милосердя та відповідальності. Вони не просто взяли дитину під опіку – вони повернули Даринці дитинство, яке в неї намагалися відібрати обставини. У час, коли багато хто шукає виправдань, чому “не зараз” і “не ми”, ці люди просто відкрили двері свого дому та серця. Я пишаюся тим, що в Райгородоцькій громаді живуть саме такі родини. Ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб підтримати Оверковських: і морально, і матеріально, і організаційно. Бо коли в селі з’являється нова сім’я – це означає, що наше суспільство стає здоровішим і сильнішим. Дякую Сергію та Олені за те, що доводять: любов – це не слова, а вчинки. Бажаю вам, щоб Даринка росла щасливою, щоб у вашому домі завжди лунали дитячий сміх і слова “мама” та “тато”, щоб ви ніколи не пошкодували про своє рішення, а лише раділи йому щоразу сильніше. Ви – справжні герої нашого часу».
Тепер у Великій П’ятигірці на одну щасливу дитину стало більше, а в Бердичівському центрі – на одну порожню ліжко-місце менше. І це найкращий доказ того, що сімейні форми виховання працюють, що діти з особливими потребами можуть і мають жити в родинах, а не в інтернатах.
Нехай історія Оверковських надихає інших – бо в Україні ще тисячі дітей чекають на своїх маму й тата. І кожна така сім’я – це маленький, але дуже важливий крок до великої перемоги людяності.
