Своїми роздумами про війну та шлях воїнів поділився у Фейсбук відомий у Бердичеві “митець у пікселі” Олег Калашников, повідомляють Новини Бердичева.
Горе стукає і стукає в дома українців – найкращі з нас уходять в Небо. Сьогодні прочитав, що загинув молодий хлопчина з мого селища Олексій, котрого я знав практично з дитячого садка. В полум’яні війни опадає справжній цвіт нації, саме ті, хто серцем, а не на словах, любить Україну.
Ми зайшли сюди у жовтні 2021, тому 24 лютого зустрів тут – як помічник оперативного чергового перебував на команднику артилерійської групи і через об’єктиви камер спостережень бачив, як русня розпочала свій наступ, як ми зустріли їх напад зустрічним вогнем. Узнавши, що це повномасштабний наступ і у передмісті Києва йдуть бої багато хто з нас думав, що ми не вийдемо з Донбасу живими, тому розкривали цинки з БК та розбирали гранати…
Для когось війна – це своєрідне military safari на яке вдалося отримати прес-картку. Для когось – це біль його народу, про який він розказує світу. Для когось – це поклик серця бути там, де потрібна його беззбройна допомога. Для когось – це особиста трагедія – втрата близької людини. Для когось – це заробляння грошей (нічого особистого просто бізнес). Для когось – це злобливість співгромадян щодо нього, котрий не остався осторонь. Для когось – це політичні дивіденди, особистий піар, махінації та темні ігри. Для когось, хто на відстані від перших траншей хоча б вже у тридцять кілометрів – це вже паралельний світ.
Для кожного з нас, хто власною долею стикнувся з війною вона має свій присмак і своє втілення. Для мене це мої сльози на життєрадісний портрет побратима – одного з перших; залишок тепла від останніх обіймів посестри та смак приготовленої нею кави на вогневій позиції; пакети з людськими рештками зібраними по полю; обпечений до відсутності шкіри хлопчина; голоси тих, з ким спілкувався і кого вже не почую наяву…
Новини Бердичева раніше повідомляли, що 26 артилерійська бригада ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича випустила… збірку поезій
