10 квітня 2025 року став днем, який назавжди залишиться в літописі Швайківської громади. Сльози радості, обійми, щирі молитви та хвиля вдячності — саме так місцеві жителі зустріли свого земляка, українського захисника Олександра Юрченка, який нарешті повернувся з російського полону до рідного села Слободище.
Довгі місяці вся громада жила однією надією. Сім’я, друзі, сусіди та односельці щодня зверталися до Бога з проханням про визволення воїна. І це очікування принесло плоди.
Голова громади Грабріел Мкртчян: «Цей день увійде в історію»
Як повідомив голова Швайківської громади Грабріел Мкртчян, повернення Олександра Юрченка — це не просто родинна радість, а справжня перемога людського духу та віри в справедливість.
«Сьогодні ми стали свідками справжнього дива. Олександр Юрченко — турботливий батько, люблячий чоловік, відданий син і вірний товариш — знову вдома. Його визволення з російського полону стало символом незламності українського народу. Ми молилися, чекали і вірили. І наша віра перемогла. Дякуємо всім, хто підтримував родину, і низько вклоняємося нашому захиснику за відвагу та відданість Україні», — зазначив Грабріел Мкртчян.
Хто такий Олександр Юрченко: герой, якого чекали всі
Олександр — звичайний хлопець із Слободища, який став на захист Батьківщини в лавах ЗСУ. Під час виконання бойових завдань він потрапив у полон, але не зламався. Місяці випробувань тільки загартували його характер.
Основні риси захисника, якими пишається громада:
- Турботливий батько та люблячий чоловік
- Вірний друг і надійний товариш
- Мужній воїн, який зберіг людяність навіть у полоні
- Патріот, відданий ідеалам свободи України
Його повернення — це не лише щастя для близьких, а й потужний сигнал для всієї громади: українські захисники повертаються.
Швайківська громада щиро дякує Олександру за витримку, мужність і безмежну любов до України. Його історія — це ще одне підтвердження, що молитви за полонених і спільна підтримка родин військовослужбовців дають результат.
Попереду в захисника — мирні дні, теплі родинні вечори, дитячий сміх і нові мрії. Громада обіцяє: він не залишиться сам. Тут завжди чекатимуть, підтримуватимуть і пишатимуться.
Разом радіємо. Разом дякуємо. Разом віримо в перемогу.
Слава Україні! Слава її незламним захисникам!
