«Родинне свято, якого немає у жодному календарі», – саме так називають педагоги свято останнього дзвоника у бердичівському педагогічному коледжі.
Сьогодні у стінах святкової актової зали цього навчального закладу відбулося свято радісне і сумне водночас. Радісне, бо перед кожним випускником відкривається нова дорога самостійного життя, з’являється можливість реалізувати свої плани на майбутнє, а сумне, тому що закінчуються студентські роки – найкращі роки у житті кожної людини.
Для 4-го курсу відділення «Дошкільна освіта» сьогодні востаннє продзвенів останній дзвоник. Попереду ще найвідповідальніші іспити та переддипломна практика і найголовніше запитання: «А що далі?». І відповідь на нього кожен випускник має знайти сам.
Разом з викладачами майбутні педагоги створили прекрасну святкову програму, до якої увійшли і привітання першокурсників, і чудові пісні, і танці, і неймовірні жарти, та найбільше – спогадів. Спогадів про 4 роки навчання. А за цей час відбулося дійсно багато.
Конспекти, екзамени, шпаргалки, студентські жарти, курсові роботи, лекції, семінари, гуртожиток, оцінки – все це назавжди залишиться у пам’яті, як і ті, хто завжди був поруч.
Особливо випускники порадували своїх улюблених викладачів, коли на мультимедійному екрані показували маленькі сюжети, зроблені самостійно про кожного вчителя.
Також під час виступів на екрані постійно з’являлись світлини з студентського життя, що розказували цілу історію під назвою «Які ми були, і якими ми стали».
Викладчі отримали від вже випускників солодкі подарунки, а випускники – смачний і красивий торт від своїх класних керівників.
Тих, хто назавжди залишиться студентом Бердичівського Педагогічного Коледжу, ще багато випробувань очікує попереду, але серце завжди грітимуть радісні спогади про студентське життя.
У кожного випускника у руці була надувна повітряна кулька, наповнена гелієм, ніби символ отого самостійного життя: варто тільки її відпустити, і вона полетить, поривом вітру її може занести кудись далеко, а може і близько.
Життя не стоїть на місті, і чимось воно схоже на ту повітряну кульку, але завжди потрібно пам’ятати, що важливо у чиїх руках ця кулька, і що робити з нею – теж вирішувати кожному самостійно: або відпустити, і нехай летить собі, або ж втримати.
Удачі, терпіння, успіхів та натхнення випускникам, які в майбутньому стануть елітою нашої країни. І слова вдячності педагогам і батькам, які виростили таких чудових молодих людей.
Олена СОНЯЧНА
