В одне з численних шлюбних агентств у Вінниці звернулася 20-річна Яна, для якої не може йтися ні про що, окрім сімейного життя на заході. Яна симпатична, і агентство запропонувало їй відразу після укладення контракту безкоштовну фотосесію. Оскільки саме фотографії, викладені в інтернеті, можуть притягнути увагу потенційних женихів із заходу.
Увесь той час, коли поряд з Яною сидить керівник агентства, вона виглядає скутою. Проте пізніше, в кафе на одному з поверхів готелю, зданому дрібним підприємцям, впродовж двох годин Яна говорить майже не замовкаючи: після того, як мати відправила її до інтернату, вона більше ніколи не жила в сім’ї. У той час їй було 8 років, а в 14 вона переїхала до свого давнішнього друга, музиканта, який був старший її на 10 років. “Він мене не любив, – розповідає вона розчаровано, – ми посварилися, тому що він не хотів дітей”.
У 17 років, закінчивши навчання на кондитера, вона впродовж року складала на вінницькій фабриці коробки і отримувала за це 70 доларів – значно менше середньостатистичної зарплати в Україні. Попри те, що на інших роботах, приміром, торгуючи чаєм, вона отримувала дещо більше, в 18 років Яна вирішила обрати інший життєвий шлях: “Я хочу вдало вийти заміж. Чоловік повинен піклуватися про сім’ю, гроші як такі мене не цікавлять”. І вона звернулася в шлюбне агентство.
Незабаром Яна зрозуміла, наскільки небезпечним може бути сліпе бажання вийти заміж. Вона прийняла пропозицію одного швейцарця, з яким вона зустрілася у Вінниці, поїхати до нього додому: “Він сказав, що хоче на мені одружитися. Вже в перший вечір кавалер показав своє реальне обличчя. Він накричав на Яну, тому що вона витратила усю гарячу воду в душі. З цього дня він замкнув українку у будинку, не розмовляв з нею, не торкався до неї. Вона тільки прибирала і готувала. “На щастя, цей тип відпустив мене через 2 тижні. Знаходитися в його будинку було кошмаром”. Незабаром вона закохалася в іншого клієнта шлюбного агентства – Джефа Раміреса, 30 років, з Каліфорнії. Очевидно, дуже симпатична людина. Впродовж трьох днів вона придивлялася до нього і нарешті наважилася поїхати до нього в США.
Вона від’їжджає через декілька днів. Квиток до Сан-Франциско вона узяла з собою в кафе. Що вона чекає від Каліфорнії?
Ви вже були там?
– Ні. Я познайомилася з Джефом у Вінниці. Він шукав через агентство дружину. Ми відразу сподобалися один одному, і з того часу він більше не зустрічався ні з однією іншою дівчиною. Ми провели три чудові дні.
Для вас цього вистачає, щоб зважитися на брак?
– А навіщо роздумувати довго? Я люблю ризик. Якщо з цього повинно щось вийти, то воно неодмінно вийде, а якщо ні – не він перший, не він і останній. Але я думаю, він той, хто мені потрібний.
Як довго ви вже не бачили Джефа?
– Цілий рік. Але ми пишемо один одному листи, Джеф регулярно присилає мені фотографії будинку, який він будує для нас. Я маю уявлення про кожен етап будівництва.
Що ви робитимете в Америці?
– Вийду заміж і якнайскоріше народжу дитину.
Вам нещодавно виповнилося 20 років. Чому ви так квапитеся народити дитину?
– Час підтискає, тому що я хочу, щонайменше, семеро дітей. Усі мої подружки вже у шлюбі. І у усіх до однієї є вже дитина.
А ви не хотіли б працювати?
– Про це я зараз не думаю. За освітою я кухар-кондитер, я дійсно добре готую. Я завжди десь працювала.
Ви були вже за кордоном?
– Так, два тижні в Швейцарії.
Яке враження склалося у вас про Захід?
– Я увесь час дивувалася, наскільки все чисто і красиво. Мені кинулося в очі те, що люди практично не ходять там пішки. Люди стрибають з одного автомобіля в інший.
Ви із задоволенням подорожуєте?
– Я сподіваюся, що Джеф поїде зі мною коли-небудь на море. Я ніколи не могла дозволити собі подорожей. Усі ті крихти, які я заробляла, йшли на продукти, шмотки і сигарети. Одного разу мене запросив хлопець з Дніпропетровська поїхати на декілька днів в Карпати. Це було здорово. Але у нас з ним нічого не вийшло, я не прихильниця курортних романів. Це була моя єдина подорож.
Вам буде важко залишити батьківщину?
– Тут мене ніщо не тримає. Я тільки сподіваюся, що американці не схожі на швейцарців, адже проблеми у мене виникли через їх замкнутость і жадність. Джеф точно не такий.
Для вас дуже важливе весілля. А що означає для вас шлюб?
– Без шлюбу немає і упевненості. А як ще людина може бути щаслива? Я чула, що багато європейців взагалі не одружуються або роблять це в якомусь вже зовсім безглуздому віці. Я цього не розумію.
Ви вважаєте за правильне, що сватання перетворилося на бізнес?
– В цій області повно шахраїв, але про власника мого шлюбного агентства я можу сказати тільки хороше. Особисто я дуже рада, що є таке агентство, без нього я не познайомилася б з Джефом. Просто так іноземець не приїде у Вінницю.
