Півтора року судової тяганини і як результат – виправдальний вирок

0
Суд Бердичева

Більш ніж півтора року в Бердичеві увага людей прикута до судового процесу над вбивцями молодої дівчини Юлі Козак, яку по звірячому задушили на очах у власного маленького сина.

Власне, ця справа стала символом того, до чого може призвести потурання та замовчування домашнього насилля, але також вона і показала усю продажність правоохоронної системи, яка не здатна покарати вбивць.

Навпаки, у матері вбитої зараз є усі підстави вважати, що винні у страшному злочині можуть вийти сухими з води. Принаймні, так стверджує вона та представники громадськості міста Бердичева, які у понеділок, 24 червня, у черговий раз прийшли під стіни Бердичівської місцевої прокуратури з мирною акцією протесту.

Мама вбитої дівчини Ірина Білецька відкрито звинуватила працівників поліції та прокуратури у корупції та покриванні злочинців. Адже в результаті непрофесійних дій правоохоронців та групи прокурорів на початковому етапі Богунський районний суд може виправдати учасників групового вбивства, з яких лише один знаходиться за гратами – Святослав Козак (чоловік вбитої).

Решта двоє осіб, які брали участь у скоєнні злочину та знаходилися у квартирі на момент вчинення вбивства, сьогодні на волі. Це сестра Святослава – Кустовецька Світлана, якій обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та її молодий чоловік (останній, взагалі, проходить у справі як свідок).

Родичі вбитої дівчини та ті, хто підтримують вимогу справедливого покарання для усіх учасників цієї жахливої трагедії, у черговий раз пікетують бердичівську місцеву прокуратуру.

В руках красномовні плакати та світлини вбитої дівчини. Її мати – Ірина Білецька не в силах стримати свій розпач, адже скрізь, куди б вона не зверталася, перед нею з’являється стіна байдужості та непрофесіоналізму. Вбита горем жінка заявила прямо в очі головному прокурору міста Бердичева Вадиму Кожухарю, що він над нею сміється, а його підлеглі намагаються виправдати вбивць.

Адже до матеріалів справи для розгляду у суді не було долучено основний доказ: диск зі свідченнями сина задушеної Юлі – маленького Давида, який дав свої покази, де детально розповів хто і як вбивав його маму. Ірина заявляє, що чомусь цей основний доказ було втрачено, так як не було дотримано процедури.

Також, на думку матері, вбивство її доньки відбулось в зв’язку з тим, що дідусь Юлі постійно надсилав їй великі суми грошей. Але в день вбивства вона не встигла їх отримати, тому вбивці, вимагаючи гроші, почали її душити. У зв’язку із такими обставинами прокуратура чомусь кваліфікує їх дії як вимагання, проте відповідно до норм КК України – це розбійний напад. Чому та для чого така кваліфікація? В результаті вбивства в суді на даний час розглядається справа за обвинуваченням Козака С.В. та Кустовецької С.В. за ч.4 ст.І89 та ч.2 ст. 115 КК України. А Бердичівська місцева прокуратура під керівництвом Вадима Кожухаря категорично не вбачає ознак розбійного нападу, який фактично відбувся та невірно кваліфікує дії вбивць, що може призвести до виправдувального вироку в зв’язку із відсутністю події злочину. У результаті навмисне вбивство, вчинене групою осіб, може бути перекваліфіковане у вбивство з необережності.

Саме тому на ім’я керівника Бердичівської місцевої прокуратури було написане відповідне звернення та передане йому у присутності небайдужих бердичівлян, які прийшли підтримати родину загиблої Юлі. Люди кажуть, що вже мітингували під генеральною прокуратурою України і там їм сказали, що непрофесійні дії на початковій стадії і стали причиною того, що сьогодні вбивці можуть уникнути заслуженого покарання.

Зараз вбита горем мати, яка навіть думала вдатися до самопідпалу на знак протесту, взяла себе у руки та продовжує боротьбу за справедливе покарання для усіх вбивць доньки. Між тим, яке рішення прийме наш «гуманний» суд, враховуючи те, що за інформацією потерпілої сторони у неї є всі підстави вважати, що результати ексгумації сфабриковані, сказати важко. Поки що ті вбивці, які зараз на волі, почувають себе невимушено і, схоже, зовсім не бояться повернення за грати….

Денис ЗАРЕМСЬКИЙ