Олена Петрівська та Валентина Бабич — ті, хто робить Бердичів яскравішим
У Бердичеві культура — це не просто концерти та вистави, це щоденна робота з людьми, які хочуть творити. Знайти творчу людину, повірити в неї, дати простір для самовираження — це окремий талант, не менш важливий, ніж гарний голос чи майстерний пензель. І саме цим займаються дві ключові жінки нашого міста: заступниця міського голови Олена Петрівська та директорка Міського Палацу культури імені О. Шабельника Валентина Бабич.
Вони разом створюють те культурне середовище, де бердичівські зірки — від дітей до ветеранів — можуть розкритися повною мірою. Поки Олена Володимирівна на рівні міської влади підтримує проєкти, гранти та міжнародні зв’язки, Валентина Євгенівна щодня наповнює Палац життям: репетиціями, фестивалями, новими ідеями. І сьогодні ми поговоримо про справжню зірку – Сергія Ігнатенко.
Сергій Ігнатенко, душа культурного життя міста
Ім’я Сергія Івановича Ігнатенка для бердичівлян звучить як щось рідне й тепле, ніби стара добра мелодія, яку чуєш на кожному святі міста. З 1987 року він не просто працює в Міському Палаці культури імені О. Шабельника — він став його невід’ємною частиною, душею колективу. Випускник Житомирського училища культури одразу показав себе людиною, яка не знає слова «неможливо».
Директорка Палацу Валентина Бабич розповідає про нього з особливим теплом: «Сергій — це той рідкісний випадок, коли талант поєднується з неймовірною працьовитістю та любов’ю до людей. Він не просто пише музику чи співає — він живе цим. І головне — завжди передає цей вогонь молодим».
Шлях від лауреата фестивалів до міжнародного визнання
Творчий доробок Сергія Ігнатенка багатий і різноманітний. Ще в 1993-му він здобув ІІ премію на фестивалі «Фортуна–93» у Житомирі. А в 2001 році підкорив Польщу — перше місце на V Міжнародному фестивалі-конкурсі «Ярмарка хліба» в місті Явор, де змагалися виконавці з семи країн Європи. У 2000-му вийшов його авторський альбом «Ты улетела навсегда», а вже за кілька років з’явилися композиції, які стали справжніми гімнами міста.
Ось ключові віхи творчого шляху:
- 1987 — початок роботи в Палаці культури Бердичева
- 1993 — ІІ премія фестивалю «Фортуна–93» (Житомир)
- 2000 — вихід альбому «Ты улетела навсегда»
- 2001 — І місце на «Ярмарка хліба» (Явор, Польща)
- 2002 — очолив вокально-інструментальний ансамбль «Час»
- 2005 — три пісні до 575-річчя Бердичева
- 2007 — альбом «З любов’ю до Бердичева»
- 2010 — ювілейний вечір «Музика мого серця» (25 років творчості)
- 2019 — почесне звання «Заслужений працівник культури України»
Ансамбль «Час» — його головне дітище
З 2002 року Сергій Іванович керує вокально-інструментальним ансамблем «Час». Під його керівництвом колектив виріс не лише професійно, а й емоційно. Репертуар збагатився, з’явилися молоді талановиті солісти, а виступи стали справжніми подіями для міста. Валентина Бабич додає: «Сергій завжди каже: головне — щоб молодь не боялася пробувати. Він терпляче пояснює, підтримує, іноді й лає по-батьківськи, але завжди з любов’ю. Завдяки йому «Час» звучить сучасно, але зберігає ту душевність, яку люблять бердичівляни».
Пісні, які стали частиною душі міста
Особливе місце в творчості Сергія Ігнатенка посідають композиції, присвячені Бердичеву. До 575-річчя міста (2005) він написав три пісні, які миттєво полюбилися містянам. А альбом 2007 року «З любов’ю до Бердичева» — це справжній музичний портрет рідного краю у виконанні солістів студії «Час». Більшість треків — авторські твори та аранжування самого Ігнатенка.
Його музика звучить на всіх великих святах: День міста, День Незалежності, концерти до Дня захисників. Бердичівляни знають: якщо співає Сергій Ігнатенко — значить, буде щиро, душевно й по-нашому.
Чому він — справжня гордість Бердичева
У 2019 році держава визнала заслуги митця, присвоївши йому звання «Заслужений працівник культури України». Але для бердичівлян головна нагорода — це те, як його пісні звучать на вулицях, у парках, на сімейних святах. Валентина Бабич підсумовує: «Сергій — це не просто композитор чи співак. Це людина, яка робить наше місто кращим через музику. Він вчить молодь любити Бердичів, пишатися ним і співати про нього. І поки є такі люди — культура нашого міста буде жити й розвиватися». Дякуємо Сергію Івановичу за кожну ноту, за кожну пісню, за те, що вже майже 40 років дарує нам музику серця. Бердичів пишається вами!
