У четвер, 13 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання на фронті обірвалося життя справжнього патріота та професійного військового — Анатолія Петровича Бойчука. Йому назавжди залишиться лише 43 роки.
Народився Анатолій 29 січня 1982 року в Бердичеві. Тут, у рідному місті, пройшло його дитинство: у 1988-му сів за парту школи №15, яку закінчив після дев’ятого класу. Далі — Козятинське училище за залізничною спеціальністю, строкова служба в Десні у 2000-му, школа прапорщиків і контракт у президентських військах охорони. Усе життя він обрав шлях служіння — спочатку державі, а згодом — її захисту.
Анатолій був душею сім’ї: люблячий чоловік, ніжний батько двох донечок, надійний брат і друг. Завжди з посмішкою, з відкритим серцем, готовий прийти на поміч кожному. Побратими згадують його як людину, на якій тримався зв’язок у найгарячіших точках: начальник апаратно-секретної апаратури зв’язку П-2387 військової частини 3077, він забезпечував безперебійний зв’язок для пунктів управління навіть у найскладніших умовах.
Коли у 2022-му почалася повномасштабна війна, Анатолій одним із перших добровільно став до лав захисників. До останньої миті залишався вірним присязі, народу й бойовим братам.
«Таким людям, як Анатолій, ми завдячуємо можливістю жити під мирним небом. Він назавжди у наших серцях — як щирий, добрий, незламний воїн», — зі сльозами на очах сказала секретар Швайківської сільської ради Ольга Гусар.
Поховали Героя в селі Катеринівка Швайківської територіальної громади. Сотні людей прийшли провести в останню путь бердичівлянина, який став прикладом мужності для всього регіону. Анатолія Бойчука не стало, він загинув як герой.
Швайківська громада, рідні, побратими, друзі — усі висловлюють глибокі співчуття сім’ї Анатолія Петровича. Нехай земля буде пухом справжньому Захиснику. Вічна та світла пам’ять Герою. Герої не вмирають. Слава Україні!
