Життя прожити – не поле перейти, – говорить українська народна мудрість, а коли людина вже досягла поважного віку, то вона постійно озирається назад, згадуючи свою молодість та дитинство. Адже саме у дитинстві формуються певні риси характеру та починають проростати зерна майбутнього таланту, що були посіяні в добрий час умілою рукою у благодатний грунт дитячих мрій та фантазій. Про дитинство, юність та власну творчість розповідав у Бердичеві заслужений діяч мистецтв України, поет – Михайло Пасічник, авторський творчий вечір якого відбувся у актовій залі Бердичівської РДА у вівторок, 10 квітня.
Привітати ювіляра, а нещодавно йому виповнилося усього шістдесят п’ять років, у цей святковий день прийшли представники влади Бердичівського району, колеги по творчому цеху, депутати усіх рівнів та працівники освіти, а також ті, хто небайдужий до його творчості. Захід пройшов у невимушеній, дружній атмосфері, у форматі не офіційного зібрання, а скоріше нагадував звичайні дружні посиденьки. Авторський творчий вечір Михайло Пасічник вирішив провести на своїй батьківщині з нагоди ювілею, щоб поділитися своїми віршами, а заодно і презентувати свої книги: «То біла гарячка Росії», «Двовійна» та «Четвергова сіль». Поет зізнається: любов до книжки привив йому батько, який їздив на ринок продавати виготовлені власноруч вироби та постійно приносив йому після цього новеньку книжечку.
Творчість Михайла Пасічника та його діяльність як громадського активіста гідно оцінена як на теренах Бердичівського району (він є Почесним громадянином Бердичівського району), так і на рівні області (нагороджений найвищою відзнакою Житомирської області «Честь і слава Житомирщини») та держави (у 2011 році нагороджений відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «20 років незалежності України»). Його книги неодноразово здобували нагороди на престижних літературних та поетичних конкурсах, десять років незмінно очолював Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України.
Мало хто має такий талант: настільки сильно впливати на читача, щоб він міг сам зануритися в емоції та спогади поета, відчути на дотик кожне слово, побачити та відчути ту картину, яку він змальовує у своїх віршах. Кожен прочитаний Михайлом Пасічником вірш – то новий шедевр, який зал зустрічає бурхливими оплесками, а між віршами тече тиха, повільна розмова про життя, дитинство, просте бердичівське село, любов та війну, яка нещадно вторглася у наше життя, не залишивши осторонь і Михайла Пасічника, в якого цілий цикл творів присвячений саме тематиці АТО.
Шістдесят п’ять років, з яких майже п’ятдесят віддано творчості – це вже доволі серйозний пройдений життєвий шлях. Сам Михайло Пасічник говорячи про свій вік каже, що вже увійшов у зону невеселих ювілеїв, однак, маючи у своєму поетичному доробку більше п’яти тисяч віршів, кілька сотень з них і досі знає напам’ять. Кожен вірш – живий, адже взятий з реального життя, і коли поет розповідає про свіжий хліб, який в дитинстві пекла його мати, то немов починаєш відчувати запах тієї щойно спеченої паляниці, немов разом з автором поринаєш у його дитинство та так само нетерпляче чекаєш, коли ж вистигне запашний окрайчик…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
