З одного боку тішить, що таке у Бердичеві останнім часом побачиш нечасто. Що люди здебільшого розуміють: те, що створено НЕ ними, створено ДЛЯ них. І поки твоя дитина чи онук з онучкою, припустимо, в задоволення бавляться на ошатному майданчику, приємно посидіти на ошатній лавці та помилуватися ними.
З боку іншого, маємо ось таке… Двоє підлітків знаходять доволі сумнівне задоволення у тому, щоби розтрощити залишену кимось іграшку та зламати лавку. На дитячому майданчику, просто у центрі міста.
З міським головою, котрий безпосередньо став свідком цих “забав”, хлопчаки, звісно, спілкуватися бажанням не горіли – втекли. Можливо, батьки впізнають своїх чад. І спробують пояснити, що одна з чи не найбільших цінностей на цій землі – будувати, створювати. Тоді весь світишся зсередини, радієш від того, що комусь радісно. Це потужно і надовго. А гидотненька радість від того, що зруйнував, вона дуже швидкоплинна й отруйна.
