Згідно з Законом «Про доступ до публічної інформації», кожен громадянин України може звернутися до розпорядника інформації з відповідним інформаційним запитом та отримати на нього відповідь не пізніше п’яти робочих днів з дня подання запиту. Розпорядниками інформації у тому числі виступають і суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування та інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання. Зокрема, обов’язком розпорядників інформації є надання та оприлюднення інформації за максимально спрощеною процедурою, шляхом відповіді на інформаційний запит.
Законом передбачено, що відповідь на інформаційний запит надається безкоштовно, за умови, що кількість наданих документів для запитувача інформації не перевищує десять друкованих аркушів формату А4, усі інші витрати, пов’язані з роздруківкою необхідних для надання відповіді матеріалів, несе той, хто подав інформаційний запит. І ось на черговому засіданні виконавчого комітету міста Бердичева приймали рішення, якою ж має бути вартість кожної з наданих копій після десятої сторінки. Раніше це коштувало 26 копійок за кожен аркуш, однак у зв’язку з підвищенням вартості паперу, електроенергії та обслуговування техніки виникла необхідність підняти вартість роздруківок – хоча б до 57 копійок.
На рівні держави встановлено вартість у розмірі 1 гривні 45 копійок, у місті Житомирі – 1 гривня 20 копійок, тож скільки ж буде коштувати інформаційний запит у Бердичеві? Начальник фінансового управління Пацата Алла Костянтинівна наполягала на максимальній вартості одного аркушу. Мовляв, потім будуть думати, чи подавати інформаційний запит, чи ні, а то відволікають тут людей від роботи. Вона навіть запропонувала брати гроші одразу починаючи з першої сторінки відповіді на інформаційний запит. Підтримав її ще один член виконкому, підприємець Олександр Нехворовський, який відмітив, що інформаційні запити дають люди не бідні, які «хліба не просять», тож нехай платять по повній.
Слід відмітити, що запити на інформацію подають, як правило, представники засобів масової інформації та громадські організації, які таким чином мають невеликі, але вагомі методи контролю представників органів державної влади. Громадські організації являються добровільним об’єднанням громадян для вирішення конкретних проблем, і вони являються неприбутковими. Нерідко члени громадських організацій навпаки, витрачають власний час та кошти задля того, щоб допомогти людям, на яких не звертає уваги влада. Врешті-решт є закон, яким передбачено безкоштовне надання інформації обсягом до десяти друкованих аркушів.
Тому на засіданні виконкому, не дивлячись на доволі емоційну дискусію, було прийняте рішення про встановлення вартості однієї роздруківки на рівні 1 гривні. І то деякі кричали, що це «дешево», та не покриє усі витрати. Дивно. Чомусь одна ксерокопія формату А4 коштує 1 гривню, і при цьому підприємці ще отримують від цього якийсь прибуток, а для органів державної влади 1 гривня за аркуш «не покриває усіх витрат»….
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′]
[ad id=’11152′]
У чиновників котрі не знають що таке бізнес, дуже часто складається враження, що виручка котру отримує підприємець – цілком належить йому. Такі асоціації формуються за умови частого отримання хабарів, адже для цього не потрібно вкладень, податків тощо. Бюджетними коштами у більшості вони розпоряджаються як власними. Тому їм завжди “не хватає”. А самоврядування в Україні це ще та байка. Його не було, нема і не буде.