На черговій сесії Бердичівської міської ради депутат Артур Іваненко поставив пряме запитання: «Кошти на зариблення річки Гнилоп’ять у бюджеті були, а мальок так і не з’явився. Чому?».
Директор КП «Бердичівводоканал» Ілля Шамровський, на чиє підприємство розписували гроші, відповів одразу: «Двічі оголошували тендер через ProZorro на закупівлю малька товстолоба, білого амура та коропа — обидва рази нуль учасників. Обдзвонили десятки рибгоспів по всій країні — або ціни зависокі, або не хочуть возити невелику партію. На жаль, система не дозволяє купити без тендеру».
За його словами, у 2026 році процедуру розпочнуть раніше й обов’язково доведуть справу до кінця.
А чому зариблення Гнилоп’яті — це не примха, а життєва необхідність для міста?
- Товстолобик і білий амур — живі «пилососи» водойми. Вони поїдають тонни водоростей і фітопланктону, які викликають зелено-синє цвітіння води влітку та масову загибель риби взимку від нестачі кисню.
- Без біологічної меліорації річка поступово перетворюється на болото: евтрофікація (надлишок органічних речовин) прискорюється стоками з полів і міста.
- Зариблення — найдешевший і найекологічніший спосіб природного очищення. Одна тонна товстолоба за сезон «переробляє» до 40 тонн водоростей.
- Відновлюється природна рибна популяція, яку десятиліттями знищували браконьєри та забруднення.
Тож бердичівляни вже з нетерпінням чекають 2026 року — коли в Гнилоп’яті знову з’являться тисячі маленьких «санітарів» і річка отримає шанс дихати повними грудьми. Природа сама знає, як лікувати себе — треба лише трохи допомогти.
