Ревнивець влаштував романтичну засідку. Бердичівські вечори – це вам не Париж і навіть не Голлівуд. Тут романтичні сюжети розгортаються прямо на спортивних майданчиках, а замість червоних троянд — червоні синці.
Місцевий завідувач складу, впевнений у собі як у завтрашньому курсі долара, одного вечора запідозрив свою цивільну дружину у «зраді століття». Жінка, замість того щоб стояти на посту біля під’їзду та чекати коханого з роботи, вирішила прогулятися з другом дитинства. Телефонні дзвінки вона ігнорувала, що в голові ревнивця одразу перетворилося на сценарій для мексиканського серіалу.
Додому вона повернулася із запізненням, і тут почався детектив: перевірка дзвінків, повідомлень, а потім — операція «Виманити конкурента». З жіночого телефону пішло SMS, і наївний друг родини погодився на зустріч. Місце дії — спортивний майданчик біля школи. Атмосфера — як у бойовику: темний двір, ніч, свідки.
І ось, коли «конкурент» підійшов, за версією нашого ревнивого Рембо, він ще й обійняв пані та кинув фразу: «Ну що, дорога, поїхали до мене». Це стало сигналом до бою — кулаки пішли в роботу. Переслідування продовжилося аж до сусіднього двору, щоб жоден удар не загубився у темряві. Медики потім констатували: фізично — лише синці та подряпини, морально — цілий набір травм. Потерпілий, який працював кур’єром, хоче звернутися до суду.
Мораль? У Бердичеві, якщо хочеш поговорити «по-чоловічому» — роби це словами, а не кулаками. Бо фінал цієї історії — аж ніяк не хепі-енд, навіть для головного героя.
