Доволі часто депутатам Бердичівської міської ради доводиться підіймати питання, які навряд чи виникли б в цивілізованій країні. Кожен мешканець міста знає, як у нас люблять «вилизувати» центральну частину міста, при цьому не звертаючи аж ніякої уваги на віддалені мікрорайони. І якщо в центрі дороги латають по кілька разів на рік, то на окраїнах вже давно забули, що таке грейдерування, вже навіть не говорячи про таку розкіш, як асфальтне покриття. Тож чи добереться цивілізація на окремі вулиці – вирішувалося на сесії міської ради.
Мабуть, чи не на кожній сесії лунають від депутатів запити з приводу асфальтування вулиць, тільки ось не всі вони виконуються: якщо на театр у нас в бюджеті мільйони є, то на нормальне дорожнє покриття їх не вистачає. А тому на початку року керівники фракцій разом з міським головою збираються і починають вирішувати по принципу сороки-білобоки: цьому дамо, цьому дамо, а цьому – не дамо, адже вулиць багато, а грошей мало. Тож і обирають так, мабуть, щоб ніяка фракція не образилася.
Ось чому спільний депутатський запит, озвучений Ніною Альвас («УКРОП» та Володимиром Осипенко (ВО «Батьківщина») стосовно асфальтування вулиці Чкалова особливого ентузіазму не викликав. Не дивлячись на те, що вуличка яка потребує асфальту, довжиною усього близько 150 метрів, міський голова Василь Мазур відзначив, що її доля буде вирішуватися саме при формуванні списку вулиць, які будуть асфальтуватися у наступному, 2017 році.
При цьому поки ще невідомо, яка сума коштів закладена у міському бюджеті на виконання цих робіт. А в той самий час десь на перехресті вулиці Л. Карастоянової та Героїв України, поблизу заводу безалкогольних напоїв, утворилася величезна дірка, так як весь асфальт просто провалився вниз, не витримавши важкої долі. І це, скоріше, закономірність, ніж випадковість, так як практика показує, що навіть нещодавно «залатані» ями через деякий час знову нервують автомобілістів своєю присутністю. Чи то асфальт не такої якості, чи то руки не звідти ростуть…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
