Вшанували пам’ять. 3 березня 2025 року в клубі села Райки Швайківської громади відбувся захід-реквієм, присвячений вшануванню пам’яті воїна-захисника Миколи Кузьменка. Три роки тому, у перші дні повномасштабного вторгнення hосії в Україну, він героїчно загинув, віддавши життя за свободу та незалежність своєї Батьківщини. Його ім’я назавжди увійшло в історію, а подвиг став символом мужності й самопожертви.
Микола Кузьменко народився 6 серпня 1981 року в селі Швайківка в родині Василя Петровича та Валентини Миколаївни Кузьменків. Того дня в сім’ї з’явилися двійнята – Микола та його брат Петро. Згодом родина переїхала до села Райки, де й минуло дитинство Миколи. У 1987 році він разом із братом пішов до першого класу Райківської загальноосвітньої школи, а згодом продовжив навчання у Швайківській школі. За спогадами його першої вчительки Світлани Чумак, яка нині є директоркою Райківської гімназії, та директорки Швайківського ліцею Ірини Білан, Микола зростав дисциплінованим, доброзичливим і старанним учнем, завжди готовим прийти на допомогу.
Після закінчення школи Микола Кузьменко відслужив строкову службу в Збройних силах України в місті Миропіль, а згодом уклав контракт і залишився працювати у військовій частині. У 2003 році він одружився з Веронікою, з якою виховував сина Карена. Односельці згадують його як щиру, веселу та добру людину. «Такий здоровань, а такий добряк», – кажуть про нього райківчани, підкреслюючи, що Микола ніколи не сварився й жив за принципами совісті та людяності, яким його навчали батьки.
24 лютого 2022 року стало переломним днем для України та особистою трагедією для родини Кузьменків. У перший день повномасштабного вторгнення Микола, не вагаючись, став до лав 26-ї артилерійської бригади. Сівши за кермо вантажного автомобіля з боєприпасами, він вирушив до Києва у складі колони, яка рухалася без увімкнених фар, щоб уникнути виявлення ворогом. Проте після проходження двох блокпостів колона збилася з маршруту й потрапила в засідку. Військових розстріляли, а автомобілі горіли майже добу.
Майже два роки рідні, особливо мама Валентина Миколаївна, жили надією, що Микола вижив. Ця надія підтримувала їх у горі та відчаї. Проте згодом прийшло офіційне сповіщення: Микола Кузьменко загинув як Герой.
Під час заходу-реквієму до рідних воїна зі словами співчуття звернулися голова Швайківської громади Габріел Мкртчян та староста Райківського старостинського округу Наталія Войнівська. Вони наголосили, що жодні слова не здатні втамувати біль утрати, але пам’ять про подвиг Миколи та всіх загиблих Героїв житиме вічно.
«Для мене, як голови Швайківської громади, вшанування пам’яті наших Героїв, таких як Микола Кузьменко, – це не лише обов’язок, а й особиста потреба висловити вдячність тим, хто віддав найцінніше заради нашого майбутнього. Сьогоднішній захід у селі Райки – це можливість ще раз нагадати всім нам про ціну свободи, про силу духу наших захисників. Ми зібралися, щоб підтримати рідних Миколи, розділити їхній біль і запевнити: його подвиг ніколи не буде забутий. Наша громада завжди пам’ятатиме своїх Героїв, а їхня відвага надихатиме нас щодня працювати заради сильної та незалежної України», – наголосив Габріел Мкртчян у виступі.
Микола Кузьменко став прикладом справжнього патріотизму й самопожертви. Його життя та смерть нагадують про високу ціну незалежності України. У серцях земляків він назавжди залишиться символом добра, мужності й любові до рідної землі.
