Українські війська, які з серпня 2024 року утримували значну територію в Курській області Росії, схоже, почали відступати на тлі посиленого наступу російських сил. Про це пише видання Forbes , посилаючись на аналіз останніх подій на фронті.
25 лютого 2025 року серія прицільних ударів дронами вивела з ладу десятки транспортних засобів уздовж головної дороги до Суджі – ключового міста, яке слугувало базою для 10-тисячного українського угруповання. “Це був день, коли ви почали хвилюватися про Курськ”, – зазначив незалежний військовий аналітик Ендрю Перпетуа. За його словами, після цього основна частина українських підрозділів, включно з найбоєздатнішими бригадами, розпочала організовану евакуацію, повертаючись на територію України.
“Моїм друзям вдалося покинути Курськ, уникнувши оточення”, – повідомило в понеділок, 10 березня, одне з українських джерел. “Прикро, що до цього дійшло. Але це те, що є”, – додали вони.
Український наступ у Курській області, розпочатий у серпні 2024 року, дозволив швидко захопити сотні квадратних миль території. Проте закріпитися на стратегічно важливих рубежах не вдалося. На півночі просування гальмували російські контратаки біля села Погребки, а на сході українські війська зіткнулися з 12 тисячами північнокорейських солдатів, які посилили російські позиції. Попри чисельну перевагу ворога у співвідношенні три до одного, українці утримували рубежі завдяки мінним загородженням, дронам і артилерії.
Яскравим прикладом став бій у середині лютого, коли російська 155-та окрема морська піхотна бригада намагалася прорвати позиції української 47-ї механізованої бригади. Колона росіян під червоним прапором СРСР потрапила в підготовлену “зону вбивства”: частина техніки підірвалася на мінах, решту знищили дрони та артилерія. Один із російських солдатів, вибравшись із пошкодженого бронетранспортера, зробив кілька кроків по снігу, але був знищений дроном-камікадзе. “Гасимо всі спроби противника просунутися на Курщині”, – заявили тоді в 47-й бригаді.
Політичний тиск і втрата підтримки
Президент України Володимир Зеленський розглядав Курську операцію як можливість для майбутніх переговорів про припинення вогню, пропонуючи обмін територіями: “Ми поміняємо українську територію на російську”. Однак позиція Києва ускладнилася через дії адміністрації президента США Дональда Трампа , яка схиляється до Росії. 28 лютого Трамп і віце-президент Джей Ді Венс у Білому домі розкритикували Зеленського за “недостатню вдячність” за попередню американську допомогу, хоча сам Венс як сенатор голосував проти її надання. Після цього США припинили військову підтримку України та заморозили обмін розвідданими.
Ці рішення послабили українські позиції в Курській області. Російська група “Рубікон” використовувала дрони з оптоволоконним зв’язком, які обходили українське радіоглушіння. Дороги до Суджі виявилися завалені знищеною технікою, а російська авіація розбомбила мости на кордоні, ускладнивши відступ. Вчора, 10 березня, головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський заявив: “Загрози навколо наших підрозділів у Курській області немає”. Водночас він не підтвердив, що війська залишаться там, додавши: “Підрозділи вживають своєчасних заходів для маневру на вигідному рубежі оборони”. Експерти розцінили це як натяк на можливий відхід.
Ситуація на межі
Як повідомляв УНІАН, військовий експерт Владислав Селезньов раніше назвав умову можливого виведення ЗСУ з Курщини – наявність ресурсів. За його словами, ситуація ускладнена через перевагу ворога в оптоволоконних дронах і контроль над ключовою логістичною магістраллю Суми – Суджа. Forbes зазначає, що відступ із Курська може поставити під сумнів плани України використати цю територію як важіль для вигідного припинення вогню. Наразі доля операції залишається невизначеною, а українські бригади, ймовірно, передислокуються для захисту власних кордонів.
