19 березня 2014 року Бердичівським об’єднаним міським військовим комісаріатом Житомирської області було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період солдата Б., який того ж дня був направлений для проходження військової служби до військової частини – польова пошта В3231.
Наказом №59 командира військової частини – польова пошта В3231 від 19 березня 2014 року солдата було зараховано до списків особового складу частини. 22 травня 2014 року солдату Б. було надано звільнення строком до 16 год. 00 хв. 23 травня 2014 року, в яке солдат убув 22 травня 2014 року.
Проте, 23 травня 2014 року о 16 год. 00 хв. військовослужбовець військової частини – польова пошта В3231 солдат Б., в порушення ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом та з метою ухилитися від військової служби, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов’язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та без поважних причин і без дозволу командування не з’явився на службу з відпустки до військової частини – польова пошта В3231..
В ході судового розгляду солдат Б. свою вину в скоєні злочину визнав повністю та по суті обвинувачення пояснив, що на військову службу його призвали 19 березня 2014 року. Потім забрали військові квитки та приписали до військової частині. Службу він проходив в м. Бердичеві. Служив старшим навідником. 23 травня 2014 року йому дали звільнення на декілька днів, на скільки точно на даний час не памятає. Після звільнення він не повернувся до військової частини. Не повернувся по сімейним обставинам, оскільки його батьки на той час розлучалися. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся.
Дослідивши усі докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості солдата Б. в скоєні злочину. Суд прийняв рішення визнати винуватим солдата Б. у скоєні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
Також суд вирішив на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого солдата Б. від відбування покарання з випробуванням протягом одного року шести місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.
