В Музеї історії міста Бердичева діє виставка фарфорової малої пластики

В Музеї історії міста Бердичева діє виставка фарфорової малої пластики (статуетки) з фондів Музею.

Фарфорові статуетки в Музеї історії міста Бердичева

Слово «фарфор» походить від перського «фарфурі», що означає «цісарський»; так називалися кращі здавна відомі персам сорти порцеляни, що виготовлялися на імператорських китайських заводах. У самому Китаї і на Заході цього слова не знають.

У Китаї фарфор називається «циці», у Німеччині – «порцелян», у Франції – «порслен», звідки і пішло вживане в Росії на початку 18-го століття слово «порцелін», що застосовувалось нарівні зі словом «фарфор». Колиска найдавнішого фарфору – Китай. Виробництво порцеляни виникло там, згідно з переказами, близько двох тисяч років тому.

Старовинний китайський фарфор відноситься до вершин світового мистецтва, і кращі його зразки досі цінуються на вагу золота. Еталоном у цьому також можна вважати Німеччину. Майстри саксонської порцелянової мануфактури подарували світу багату колекцію витончених порцелянових фігурок. В першій половині XVIII ст. мода на порцелянові статуетки породила особливий їх тип ─ фігурки китайця, що похитує головою, так звані «китайські бовдури».

Випуск порцеляни в Україні вперше було розпочато наприкінці XVIII ст. Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи.

Фарфорова скульптура малих форм або мала пластика – оригінальне художнє явище. Вона має всі ознаки станкової скульптури, але в той же час це різновид декоративно-прикладного мистецтва. Статуетки ─ це найяскравіший прояв унікальної краси та різноманіття виробів з порцеляни.

У фарфоровій пластиці поєднуються засоби художнього вираження об’ємно-просторових і прикладних мистецтв. Завдяки цьому порцелянова скульптура має надзвичайно широкі образно-виразні можливості: об’ємність форми, розпис фарбами, багатофігурність, сюжетність і т. д.

В українській радянській фарфоровій скульптурі малих форм знайшли художнє відображення історичні події. Створено, зокрема, образи військового, робочого, колгоспниці, пілота, прикордонника, танкіста, космонавта, лікаря, балерини і інших.

Високоякісний художній фарфор був гордістю України, і порцелянова пластика в українському фарфорі займала завжди важливе місце.

Відвідувачі музею можуть побачити кілька десятків відточених з порцеляни предметів скульптурної пластики. В експозиції представлено як авторські вироби, так і вироби таких заводів, як Полонський, Київський експериментальний та Слов’янський керамічний комбінат.

Достатньо одного погляду на цю тендітну та вишукану малу пластику, щоб назавжди полюбити порцеляну — один із найвитонченіших різновидів художньої кераміки.

В Музеї історії міста Бердичева експонуються роботи, автором яких була С.В.Голембовська:

•  скульптура «Дівчинка з собачкою» або «Ну ж бо відніми». Київський експериментальний кераміко-художній завод, (1924 – 2006) або Полонський завод художньої кераміки (1895 – 2008).
•  «Фігуристка» («Конькобіжниця»). Київський експериментальний кераміко-художній завод;
•  скульптура «Вершник». Дві скульптури. Київський експериментальний кераміко-художній завод;
•  скульптура «Діти і голуби». Дві статуетки. Баранівський фарфоровий завод;
•   ̶̶̶̶ скульптура «Лижник».

На Київському експериментальному кераміко – художньому заводі (КЕКХЗ) Світлана Голембовська зачинала виготовлення малої пластики.

Її перші заводські роботи почали тиражуватися в 1951 році. Художниця створювала порцелянові скульптури малих форм, такі як «Дівчинка з цуценям», «Лижник», «Сніговик», «Дівчинка з м’ячем», «Маленька мама», «Нове плаття», «Діти з голубами», «Господарочка», «Вершник» та ряд інших. Вони тиражувалися впродовж тривалого часу на Київському, Полонському, Баранівському та Ризькому фарфорових заводах і нині є предметами для колекціювання. Починаючи з 1964 р. Світлана Голембовська працювала на Київському заводі художнього скла – одному з найбільших скляних підприємств України.

Декоративні скульптурки С. Голембовської ─ гарні, цікаві, сповнені любов’ю, світлом і щедрими эмоціями. За ними можна вивчати побут маленьких громадян минулого століття. Наділена природою хистом мислити, активізуючи уяву і фантазії, як обсягами, так і колірними плямами, авторка вдумливо і ретельно виконувала кожну конкретну статуетку

С.В.Голембовська – заслужений художник України (1982), учасник багатьох республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок. Її твори експонувалися в Україні, Росії, Грузії, Болгарії, Югославії, Франції, Італії, Канаді, Японії, Австрії, Німеччині, Португалії, Китаї та Польщі. Твори художниці прикрашають зібрання багатьох музеїв і приватних колекцій.

В експозиції статуетка «Якутка». створена Покосовською Валентиною Михайлівною. Статуетка входить в серію «Народы крайнего Севера». Милий чуттєвий образ дівчинки – полювальниці, в соболиній одежі. Виготовлена статуетка на Баранівському фарфоровому заводі.

Скульптура «Шкідник», виготовлена на Полонському заводі художньої кераміки (ПЗХК). Автор Албул Валерій Вікторович ─ художник-кераміст, провідний скульпторор ПЗХК, випускник Одеського державного художнього училища ім. М. Б. Грекова. Разом з дружиною Наталією Албул 1980-1984 рр. працював на Городницькому фарфоровому заводі, а 1984 – 1989 рр. – на ПЗХК. 31 березня 2018 р., під час урагану, трагічно загинув у дворі свого будинку в селі Холодна балка на Одещині. «Валерій мав унікальну здатність створювати приголомшливі по виразності картини в … кераміці. Глина в його руках оживала, наповнювалася фарбами і набувала обсяг» ─ згадує про нього друг і сусід Сергій Стебліненко.

В колекції Музею історії міста Бердичева знаходиться фігурка фігуристки, що була створена на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі у 1950 – 60-х рр. минулого століття.

Завод мав власну серію декоративних фігурок на тему спорту, серед яких були і фігуристи. І це не дивно, бо фігурне катання мало великий успіх серед публіки — як один з видів спорту, що активно розвивався у той час. Робота «На ковзанці» представляє спортсменку, що сидить, одягаючи рукавиці. Дівчина одягнута у біле плаття з блакитним кантом по подолу та коміру. На голові рожева шапочка, в тон з рукавицями та ковзанами.

Ця статуетка активно тиражувалась на різних керамічних заводах, таких як: Слов’янський керамічний комбінат, Баранівський та Городницький фарфорові заводи. Спливають два автори цієї фігурки: С.В.Голембовська і О.Л.Жникруп. Однак першопочатково фігурка була створена на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Автором скульптури та розпису була Оксана Леонтіївна Жникруп — одна з плеяди майстрів-фарфористів, чия творчість сильно вплинула на розвиток фарфорової пластики в Україні у другій половині ХХ століття.

Своєю творчістю вона зробила великий внесок у розвиток фарфорової пластики малих форм. Рання творчість майстрині свідчить про те, що її цікавили «театралізовані» композиції та можливість створювати ефектні розписи надглазурними фарбами, люстром і золотом. На Баранівському заводі Жникруп розробила свою відому композицію «Балерини». Перша з серії, присвяченої балету, ця композиція була втілена і затверджена до виробництва вже на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Сюди майстриню запросили працювати у 1955 році. За 32 роки (1955 – 1987) роботи на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі Оксана Леонтіївна створила понад сотню творів малої фарфорової пластики, розробляла мініатюри та моделі посуду. Як живописець майстриня розписувала не лише власні роботи.

Серед фарфорової пластики, створеної Оксаною Жникруп, знайшли своє відображення народний епос, пісні, казки, класична література (Гоголь, Шевченко тощо), сцени з повсякденного життя, а найбільше — сценічні мистецтва, такі як цирк та балет. Творам майстрині київського періоду характерні чіткість силуету, плавність ліній, лаконізм моделювання форми, вишуканість пропорцій, делікатність розпису та ліричний настрій персонажів.

Вона створювала посудні форми, та різні скульптури, присвячені темам сучасного життя і літературним персонажам. Тонко відчуваючи матеріал, вона створювала граціозні, художньо досконалі, порцелянові статуетки. Серед них переважають жіночі образи – «Дебют», «Балерини», «Регулювальниця», «Вчителька», «Доктор» і ін. Пластично вишукані скульптурки художниця майстерно доповнювала ніжним, м’яким по тональності розписом, що надає виробам художню виразність і завершеність. Її скульптура «Школярка», виготовлена на Полонському заводі художньої кераміки, експонується в Музеї історії міста Бердичева. Нова гігантська статуя, 14-метрова інсталяція під назвою «Балерина, що сидить» відомого скульптора Джеффа Кунса, встановлена в Нью-Йорку біля Рокфеллер-центру, може виявитися копією статуетки української мисткині Оксани Жнікруп.

Відвідувачі музею часто звертають увагу на скульптуру «Перша літера», у багатьох дома така є або ж була. Виготовлена вона на Полонському заводі художньої кераміки, автор статуетки І.Коломієць.

Інна Антонівна Коломієць — видатний український скульптор, заслужений художник України (1973), член Національної спілки художників України (1973). Творчість Інни Коломієць — приклад автентичного національного мистецтва ХХ століття. З 50-х років вона тонко вплинула на вектор розвитку українського соцреалізму.

Після закінчення художнього інституту в 1951 році Інна Коломієць брала участь майже в усіх великих художніх виставках. Влітку 1958 року скульптор показала свої роботи на персональній груповій виставці, в якій разом з І. Коломієць брали участь художниці одного з нею покоління М. Баринова і Г. Морозова.

Вона виставила на огляд шанувальників мистецтва невеличкі, виконані в майоліці «казкові» композиції за мотивами української класичної поезії та казок: «Русалка та водяний», «Коник-горбоконик», «Лукаш і Мавка», «Жар-птиця», «Кам’яна квітка», «Довбня», «Дівчина у полі», «Материнство» та інші.

Велике значення в житті Інни Коломієць відіграли навчання в аспірантурі Академії архітектури УРСР, спілкування з провідними архітекторами республіки — В. Заболотним, В. Єлізаровим, Е. Катоніним, Ю. Асєєвим, вивчення народної архітектури та зв’язаного з нею народного мистецтва, знайомство з народними митцями, що працювали в експериментальній майстерні Академії архітектури, — В. Федоровою, П. Власенко, О. Желєзняком.

Перша популярність до Інни Коломієць прийшла зі статуеткою, переповненою глибокого змісту, «Перша літера» (1953 рік), яка була випущена мільйонними тиражами. ««Перша літера» – мати сидить з книгою, біля неї дівчинка, висота 230 мм – так назвала свою роботу Інна Коломієць.

У цій скульптурній групі все дуже просто і разом з тим сповнене глибокого змісту ─ і дочка на першому плані композиції, і фігура матері: вона не просто вчить читати, вона випромінює тепло, любов. Плавні лінії силуету скульптури, лаконічність образотворчої мови, велика безпосередність і життєвість, ─ ось характерні риси твору. Художниця тут говорить не тільки про щастя матері, але і, про одне з найголовніших його умов, про світ.

Творчість Інни Коломієць різноманітна і багатогранна. Вона створила велику галерею портретів своїх сучасників, цікаві станкові композиції, скульптури малих форм, медалі, їй належать проекти пам’ятників і монументів. Рукам майстра підвладний будь-який матеріал. Одні роботи виконані в кераміці, інші — в дереві, оргсклі, бронзі, граніті, в залежності від змісту та пластики.

Скульптура «Дівчинка з санчатами» виготовлена на Полонському заводі художньої кераміки. Автор роботи Кошелєв Станіслав Дмитрович ─ скульптор. Член Спілки художників України (1959). Основна галузь – станкова скульптура. Учасник мистецьких виставок з 1956 року. Створював портрети, багатофігурні композиції, для яких притаманні емоційність і динамічність.

Скульптура «Перші кроки» виготовлена на Полонському заводі художньої кераміки, автор-художник Шуляк (Заїка) Таїсія Миколаївна.

Скульптура «Материнство» виготовлена на Полонському заводі художньої кераміки. Автор роботи Ліпіса Олена Олексіївна.

Це далеко не повний перелік фарфорової малої пластики в Музеї історії міста Бердичева. Ці подарунки вже стали історією.

Тендітні детальні фігури, глянцевий блиск, та золотисті лінії – характерні риси порцеляни ХХ століття на теренах України. У цілу виставку зібрано в музеї порцелянові та фаянсові статуетки. Чарівна пластика відображає красу тонких ліній, та характерні для даної епохи мотиви.

Наталія Захарчук