Українські військові, які зараз воюють на херсонському напрямку, розповіли про ситуацію на фронті.
Як у Другу світову
Ті з нас, які воювали до 2022 року – в АТО-ООС, – називають ті часи тишею. Те, що відбувається зараз на фронті, мабуть, можна порівняти з Першою або Другою світовою війною. Обстріли на “нулі” йдуть практично безперервно. Бійці лежать на дні окопів годинами, хтось броником накривається, особливо ощадливі навіть шматки заліза тягнуть у окопи і роблять собі індивідуальні притулки. У окопі проходить 90 відсотків часу. Головне завдання – не кинути позицій В основному російська артилерія працює на неспокійний вогонь: луплять по площах, де, за їхніми даними, є наші позиції.
“Лижники” оголюють фронт
Не всі люди витримують – деякі, навіть добровільно прийшли до військ, просидівши під суцільними прильотами, просяться в тил під будь-яким приводом. На жаль, іноді бувають справжні епідемії паніки – з позицій зриваються цілі підрозділи. Їх називають у нас “лижниками”, від виразу “стали на лижі” … І оголюють цілі ділянки довжиною в кілометри.
Найсумніше, про такі втечі відразу стає відомо росіянам через повітряну розвідку дронами і вони відразу намагаються вклинитися в порожні ділянки фронту. Якщо чесно, “лижниками” стають найчастіше підрозділи з бригад ТРО, які тільки потрапили на передову, новачки, тому командування намагається розбавити людей, які прибули на “нуль”, вже обстріляними людьми, щоб потенційні панікери залишилися на своїх позиціях.
Хтось впадатиме в ступор навіть через тиждень під обстрілами. Ще гірше, якщо підрозділ потрапляє під прицільний обстріл – тобто є точні координати позицій, літали російські дрони “.
Зламаних ставлять на клапани
Бригади ТРО вважаються самими ненадійними серед тих, хто тримає позиції. Вони мають багато випадкових людей, які після 24 лютого записалися в тероборону, уявляючи, що ця війна буде схожа на Майдан або АТО. А російські танки можна підбити коктейлем Молотова. Це інша війна.
Але навіть серед бригад ТРО є справжні безбожні бійці, які відмінно тримаються під обстрілами.
Людей вистачає, машин – ні
Недоліки в особовому складі у нас на позиціях немає. Але є величезна проблема з вивозом “300-х” і “200-х” з передової – машин мало, їх вибивають артогнем насамперед. Через те, що їх не закопаєш у землю повністю, навіть якщо поруч із захованою в капонірі машиною був приліт, значить, у машини вже кілька дірок… І дай боже, щоб просто в кузові або були вибиті шибки. .
У росіян великі втрати по танках
Поки атаки як з нашого, так і з їхнього боку майже дзеркальні: тривають не більше години-півтори, у бій йдуть з’єднанням не більше двох-п’яти танків і тільки після двох-трьох годин артпідготовки. Якщо їх танкам вдається просунутися впритул до наших позицій, чекай піхоту. Але це велика рідкість – з їхнього боку теж багато втрат.
Об’єктивно у ВСУ є перевага в ПТРК, тому у росіян багато втрат у танках. Але проблема в тому, що у них на один наш танк – десять. І вони щоразу виводять їх в атаки. Іноді складається враження, що у росіян мільйони танків. Ми також висуваємося в атаки, але танки виводимо тільки тоді, коли є хоча б відсотків 70 шансів, що з того боку нашою артою випалили їхні позиції наглухо.
Наступ на Херсон зараз не обговорюється
Наступ на Херсон у нас взагалі не обговорюється. Зараз це питання неактуальне. Поки що росіян не накриватимуть артилерією хоча б так само, як вони нас, ні про який наступ не йде мови. Зараз на один наш артилерійський постріл – п’ятдесят з їхнього боку. До речі, перерви в обстрілах з боку росіян бувають тоді, коли в них йде підвіз боєкомплекту, вони вже навчилися не тримати склади б/к поряд з артбатареями – після серії точних прильотів з нашого боку.
Бардаку з боку росіян чимало. Але вчаться воювати вони швидко: якщо ще в перші місяці війни вони перли вперед, як на параді, то зараз навчилися маневрувати, маскуватися і не допускати скупчень військ за одними координатами.
Також у росіян з’явилася нова фішка: вони почали використовувати свої батареї ППО для наземних цілей, відпрацьовуючи ракетами “земля – повітря” наземні цілі, але у росіян теж сил для наступу небагато, тому поки прогноз невтішний: попереду довга позиційна війна.
А росіяни встигли дуже потужно окопатися на своїх ділянках та ешелонувати оборону. Якщо ми почнемо, будуть величезні втрати у ЗСУ, тому основна мета зараз – вибити хаймарсами та М777 їхні основні бази, аеродроми та склади б/к, а також залишити їх без мостів.
Але навіть якщо це зробити, у них все одно залишається перевага в авіації, хоч і авіація їх зазнає втрат завдяки нашій ППО.
Ситуація може змінитися, якщо нам підвезуть ще хоча б сотню-другу стволів із Заходу та снарядів мільйон-другий. Також є деякі очікування, що якщо ми зможемо все-таки вивести з ладу мости і у росіян почнуться серйозні проблеми в логістиці та постачанні, то тоді вони будуть змушені самі відійти за Дніпро.
Поки що це лише очікування, тому що для повної поразки їхніх баз, складів і мостів потрібно набагато більше сучасних західних ракетних та артилерійських систем.
Снарядів для радянських гаубиць катастрофічно мало
Наші M777 весь час у дорозі – їх перевозять практично без зупинок вздовж усієї лінії фронту для безпеки. Снарядів для M777 та HIMARS вже підвезли наші західні союзники цілком пристойно для завдань оборони. Але зі снарядами для радянських гаубиць, яких багато ще на озброєнні ЗСУ, катастрофічно мало, вони на вагу золота.То ж стосується мінометних пострілів і самих мінометів.
Міномети на позиціях теж витратний матеріал, вони живуть не більше тижня-двох, їх обчислюють дронами і швидко вибивають. Після вистрілу хлопці біжать на десятки метрів убік і ховаються в окопах. Міномети тягнути за собою немає ні сил, ні можливостей. За кілька хвилин прилетить відповідь… Так і воюємо.
