Чи правда що у Бердичеві, під час покарання відьми на кострі у XVII сторіччі, та прокляла наше місто?
Історичних документальних свідчень про спалення відьми саме в Бердичеві не існує — це радше місцевий фольклор, а не підтверджений факт. У XVII–XVIII століттях на теренах Речі Посполитої (включно з Київським воєводством, де розташовувався Бердичів) відбувалися суди над звинуваченими в чаклунстві, і в деяких випадках винесли смертні вироки через спалення, але жоден відомий випадок не пов’язаний безпосередньо з містом Бердичів.
Найближче реальне свідчення — судова справа XVIII століття над жінкою з околиць Бердичева, яка на допиті розповідала, що вона відьма і летіла на шабаш до Києва на Лису гору, але «впала під Бердичевом», розбила ніс і пошкодила спину, тому повернулася пішки. Цю історію зафіксовано в архівних матеріалах і її популяризувала дослідниця Катерина Диса у книзі «Історія з відьмами» (2008).
Лиса гора в Бердичеві (район сучасної вулиці Одеської) у народній пам’яті — традиційне місце шабашів відьом, як і київська Лиса гора. Але це фольклор, а не доказ реальних страт.
В Україні загалом «полювання на відьом» не було масовим (на відміну від Західної Європи): зафіксовано лише кілька сотень справ, і спалення траплялися рідко. Останні відомі випадки самосуду над «відьмами» в Галичині — XIX століття, але знову ж таки не в Бердичеві.
Детальний аналіз та джерела
1. Чи були в Бердичеві суди над відьмами та спалення?
Жодне надійне історичне джерело (архівні справи, акти магдебургського права, kroniki тощо) не фіксує спалення відьми саме в Бердичеві. Бердичів у XVII–XVIII ст. належав до Київського воєводства Речі Посполитої, де діяло магдебурзьке право → суди над чаклунством були можливі, але більшість відомих справ з цього регіону стосуються інших міст (наприклад, Житомир, Овруч, Фастів).
2. Найвідоміша історія, пов’язана з Бердичевом
У книзі Катерини Диси «Історія з відьмами. Суди про чаклунство в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століття» (Київ: Критика, 2008) та в її інтерв’ю описано реальну судову справу XVIII ст.:
Звинувачена жінка (ім’я не збереглося в публікаціях) на допиті зізнавалася: «Летіла я на шабаш до Києва на Лису гору разом з іншими відьмами, але не втрималася на кілку/коні/дрючку, впала десь під Бердичевом, розбила собі ніс і спину, тому додому довелося йти пішки».
Ця історія стала мемом серед українських істориків і часто цитується як приклад типового «відьомського зізнання» під тортурами або тиском. Чи спалили цю жінку — невідомо (у багатьох справах Речі Посполитої після 1776 року страти заборонили).
3. Лиса гора в Бердичеві як «відьмацьке місце»
Урочище Лиса Гора (південна околиця Бердичева, район сучасної вул. Одеська) з давніх-давен вважалося місцем шабашів. Бердичівські старожили ще в ХХ столітті розповідали, що там збиралися відьми, особливо на Івана Купала. Фото 1918 року з Лисої Гори на місто часто супроводжується коментарем: «традиційне місце зібрання відьом» (Бердичівське історичне товариство, 2021).
Це типовий фольклорний топос: безліч Лисих гір в Україні (Київ, Львів, Канів, Дніпро) вважалися «нечистими місцями».
4. Чи спалювали відьом в Україні взагалі?
Так, але рідко і не масово.
| Регіон/період | Кількість відомих справ | Покарання (спалення) | Приклад |
|---|---|---|---|
| Річ Посполита (укр. воєводства), XVII–XVIII ст. | ~200–300 справ (за Дисою) | Рідко, частіше вигнання або штраф | Справа в Давид-Городку (1690-ті) – спалили |
| Гетьманщина | Дуже мало | Переважно батоги | Гадяч 1666 р. – звинувачення, але не страта |
| Галичина, XIX ст. | Самосуди | Спалення живцем | Останній відомий випадок – 1870-ті роки в селі біля Стрия |
| Бердичів та околиці | 1 відома справа (XVIII ст., «впала під Бердичевом») | Невідомо | — |
5. Чому могла з’явитися легенда про спалену відьму саме в Бердичеві?
- Бердичів — велике ярмаркове місто, багато чуток і пліток.
- Потужна католицька присутність (кармеліти, костел) → асоціації з інквізицією (хоча інквізиція в Речі Посполитій майже не діяла).
- Лиса гора поруч → ідеальне місце для страшних історій.
Отже, легенда існує, але історичних доказів спалення відьми в Бердичеві немає. Найближчий реальний випадок — судова справа XVIII століття над жінкою, яка «впала під Бердичевом» по дорозі на шабаш.
Ключові джерела
Катерина Диса. Історія з відьмами. Суди про чаклунство в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століття. — К.: Критика, 2008.
-Інтерв’ю Катерини Диси для NV.ua (2021): «Летіла на шабаш до Києва, але впала під Бердичевом».
Бердичівське історичне товариство (Facebook, 2021) — пост про Лису гору та справу з книги Диси.
Стаття на berdychiv.in.ua (2018) — «Магія та відьомство на Бердичівщині».
