Вкрасти 300 тисяч не проблема, але проблема в іншому. Уявіть собі: ви – бухгалтерка солідного сільськогосподарського підприємства. Вам виділяють чималеньку суму на реконструкцію водогону, і тут перед вами постає серйозний вибір – працювати чесно чи стати героїнею кримінальної хроніки? Очевидно, другий варіант виглядає привабливішим, адже навіщо дотримуватись проектної документації та витрачати гроші за призначенням, якщо можна просто взяти й привласнити частину бюджету?
Щоб все виглядало пристойно, звичайно ж, потрібна прикриття. Тому наша героїня використовує документи та банківський рахунок підприємця, який давно відпочиває в тимчасово окупованому Криму. Ну а що, хороша схема: людини немає, питань – теж.
Фізично якісь роботи на водогоні, звісно, проводилися – бо як інакше пояснити гроші? Але, як то кажуть, «аби було». Хто ці «будівельники» – велика загадка. Дороги перекопали, труби поклали абияк, а ось у документах усе чудово: вартість робіт, витрати на матеріали та зарплати – усе в ідеальному порядку, тільки завищене на 300 тисяч гривень. Адже якщо вже робити щось «по-дорослому», то по максимуму!
Однак, як показує практика, жадібність – річ підступна. І ось вже правоохоронці з’ясовують, як так сталося, що гроші пішли в невідомому напрямку, роботи виконані «невідомо ким», а жінка-бухгалтер опинилася під прицілом слідчих.
Тепер перед підозрюваною стоїть ще одне нелегке завдання – вибрати собі запобіжний захід. Буде це домашній арешт, застава чи щось серйозніше – дізнаємося згодом. Головне – не повторювати помилки і наступного разу більш ретельно підбирати «невстановлених осіб» для будівництва. Ну, або просто не красти. Але це вже надто банально, чи не так?
