Ця жахлива історія сталася кілька років тому. Та не важливо де і коли це сталося.
А страшно, що на місці злочинця міг бути наш сусід чи знайомий, повз якого ми щодня проходимо і вітаємося, який, навіть, нам посміхається. А жертвою може стати кожен з нас, або хтось з наших знайомих, близьких чи сусідів…
Ірина Миколаївна (всі імена змінено), як розповідають Новини Бердичева, жіночка похилого віку (77 років), але досить доглянута, проживала у багатоквартирному будинку. Як правило, у містах мешканці таких будинків майже не знають своїх сусідів, хіба що в обличчя. Тому, коли 5 липня, в один з жарких літніх вечорів, о 22-30 у двері хтось подзвонив, жінка підійшла до дверей і боязко запитала: «Хто там?».
У відповідь почула чоловічий голос: «Я сусід знизу, ви нас заливаєте». Поглянувши у дверне вічко, вона побачила знайоме обличчя сусіда з нижнього поверху (30-років на вигляд). Накинувши на нічну сорочку (бо вже збиралася до сну) легкий халатик, жінка відчинила двері…
Неочікуваний сильний поштовх, відкинув її на кушетку, що стояла у коридорі. Зверху навалився чоловік, від якого відчувався різкий запах алкоголю та різноманітної їжі. Чоловік різкими рухами став зривати з жінки, (яка за віком могла бути його бабусею) одяг та спідню білизну.
Щоб жінка не пручалася, він боляче заломив їй за спину руки. Однією рукою молодик скидав з себе одяг, а другою долонею затуляв переляканій жінці рота. Постійно сичачи, ніби змія: «Мовчи, скотина, бо завтра для тебе не настане». Далі вона, ніби скрізь сон відчувала тільки біль, сопіння і тошнотворний запах перегару. Скільки тривали ці муки жінка не пам’ятала, а коли отямилася ґвалтівника вже не було. Вона ледь піднялася з кушетки і поплелася до ванної кімнати. ЇЇ розривали нестерпні біль та сором і страшенно нудило…
6 липня о 3 годині ночі в сусідній квартирі, поряд з квартирою Ірини Миколаївни, роздався тривожний дзвінок. Мешканка квартири Лілія Василівна, жінка років близько 50-и, не оговтавшись ще від сну, напівроздягнена підійшла до дверей. У дверне вічко побачила сусіда, який неодноразово звертався за допомогою. «Може знову його мамі погано», подумала жінка (яка працювала у лікарні і постійно допомагала сусідам), відчинила двері і повернулася, щоб піти до кімнати одягнутися. Та, не встигнувши зробити ще й кроку, жінка відчула як сильні руки схопили її за плечі і майже поволокли до кімнати.
Раптом в дверях кухні з’явилася постать старенької 90-річної бабусі. Це була мама Лілії Василівни, яка прокинулася від незрозумілого нічного крику. Раптовий удар у груди відкинув стареньку у коридор. Вона впала на підлогу і знепритомніла. Як її добивали вона вже не чула…
7 липня до відділку міліції з’явився з повинною чоловік і розповів, що в ніч з 5 на 6 липня він зґвалтував жінку похилого віку у під’їзді, в якому проживає і сам, з квартири №62, а пізніше намагався зґвалтувати жінку з квартири 64, а також побив та придушив її матір. Коли він виходив з цієї квартири жінки були ще живі.
Та коли на місце події виїхала слідча група, вона застала вже 2 жіночих трупи. Внаслідок судово-медичних експертиз, було встановлено, що від часу нанесення побоїв до часу смерті, в обох випадках, пройшло близько години. Можна тільки уявити в яких муках помирали ці жінки.
Про причини цього злочину не хочеться, навіть, задумуватися. Оскільки вони є такими незначущими порівняно з його важкістю. Але, ще про дещо, шановні читачі, змовчати не можу.
Читаючи «біографію», хочеться вигукнути: «Як злочинець-рецидивіст може звільнятися по УДЗ? Чому за серію злочинів строк 3-4 роки? Яку роль виконують виправні колонії, якщо нічого не змінюється, після виходу на волю. І кожен наступний злочин ще страшніший попередніх?»…
Так, тепер «сусід» отримає «своє». Суд виніс вирок – довічне позбавлення волі. Та, видно, не лякає це злочинців (пам’ятаєте, як у ЗМІ розповідали про умови утримання серійного вбивці Онопрійчука: телевізор, книжки, калорійне харчування тощо). Звісно, у нас самий гуманний суд у світі, але, на мою думку, покарання повинно бути таким, щоб іншим «не поважно було».
Жанна БЕРЕЗОВКА
